Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
20 березня, 2009

Путін: pro et contra

Світова геополітика у дзеркалі харизми російського прем’єра
Матеріал друкованого видання
№ 11 (72)
від 20 березня, 2009

 

Майже одночасно в Україні оприлюднено тексти, присвячені актуальній геополітичній ситуації: «Родом із КГБ» Елен Блан і «Брат» Ігоря Беркута та Романа Василишина. Прямо протилежні за меседжем, вони мають спільний знаменник – постать Владіміра Путіна, державного діяча, елемента політичного механізму, символу неототалітарного устрою і сильного лідера. Різниця лише в одному: силу прем’єр-міністра РФ автори вбачають у принципово відмінних речах.
 
Тандем чільника політичної партії «Велика Україна» та голови Фонду соціально-політичних ініціатив пропонує замість того, щоб обурюватися північно-східними сусідами, спробувати вловити їхню логіку. «Їхню» – синонім у цьому разі «його», бо якщо Росія – відроджена імперія, то самодержець – умова існування моделі, за якою країна живе. Моделі авторитарної, кланової, антигуманної, а тому, на думку Беркута/Василишина, й привабливої: мовляв, коли біля керма впевнена людина, то й народ відчуває себе так само.
 
«Бо послідовний...» – переконує нас дует шпигуна і кандидата наук: чеченських терористів якщо не замочив у сортирі, то добряче притиснув; повернув народу радянський гімн; вигнав Гусінского і Бєрєзовского, а Ходорковского посадив; призначив представників спецслужб у держмонополії; під гаслом «смєрть шпіонам!» розігнав правозахисні, просвітницькі й культурні організації – пропагандистів сучасного мистецтва, під маскою якого «найчастіше криються дегенеративні, антихристиянські блюзнірські витвори». Прем’єрські звитяги викладено саме в цій послідовності.
 
Висновок – так званій Федерації процвітати, а «нинішня українська держава... не зможе зберегти себе на мапі світу в найближче десятиліття». Її рватимуть на шматки суб’єкти історичної авансцени – супергіганти Росія та США, що перетворять слабеньку неньку «на поле своєї битви». Сценаріїв у жанрі цікавої якбитології автори не пошкодували. Хіба так і не спромоглися пояснити, навіщо пан­отцю гармонь, тобто означеним вище загарбникам борюкатися на чужій і малоцікавій їм території.
 
За істеричними метафорами й відразливими пасажами, адресованими здебільшого особисто українському президентові, прихована єдина, як на мене, слушна думка: допомога потопельнику – справа рук самого потопельника, навіть коли він перебуває в центрі Сахари. Україна має вибудувати власну систему національної безпеки й виростити державців, які справді заслуговува­тимуть називатися елітою. Покладаючись тільки на магію Заходу, ми прирікаємо себе на одну роль: ­«кушать подано».
 
Доктор славістики, політолог Національного центру наукових досліджень Франції Елен Блан доходить цього самого умовиводу, але оперує іншими аргументами. Її розвідка «Родом із КГБ» також ґрунтується на постаті Путіна – того, хто довершив злиття криміналітету і спецслужб задля встановлення режиму «ультраавторитарної влади, що спирається на пробудження націоналізму і брак реальної опозиції».
 
Авторка аналізує згадувані Беркутом/Василишиним події та явища – у широкому контексті та із залученням частково добре нам відомої інформації (здебільшого з російських медійних і наукових джерел, зокрема й внутрішньої фронди на кшталт творів Юрія Афанасьєва чи публікацій «Нєзавісімой ґазєти»), частково ж використовуючи матеріали європейських дослідників і журналістів. Власне, книжка «Родом із КГБ» призначена передусім західній аудиторії, яка й дотепер зачарована розпадом СРСР і проголошеними в Росії змінами. Проголошеними лише на словах, уточнює Елен Блан і спрямовує весь пафос на розкриття очевидного: Путін утвердив «демократуру», тобто чекістську неодиктатуру, закамуфльовану під демократію, що робить її прийнятною для світової моралі».
 
Останнє – чи не найкорисніше в концепції француженки. Блан, ніби тягнучи віслюка за вуха, роз’яснює впертій публіці: комфорт нинішній Росії – такої, якою вона є, – забезпечує велика трійка. Підтримка Німеччини, Франції та Британії зумовлена потребою геостратегічної рівноваги, що полягає в балансі сил Старого світу, США та Китаю. Східноєвропейські країни в цій грі – розмінні пішаки. «Екс-совєтська злочинність украй добре організована, а чи досить організовані ми?» – звертається Блан і до співвітчизників, і до нас. Почувши голос цієї Кассандри, ми, напевне, матимемо більше відповідей на запитання, хто винний і що робити, коли «брат» вкотре перекриватиме Україні газ. Чи повітря.



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено