Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
29 травня, 2009

Кому ми заважаємо?

Відкритий лист
Матеріал друкованого видання
№ 21 (82)
від 29 травня, 2009

 

Президентові України
Віктору Ющенку
 
Прем’єр-міністру України
Юлії Тимошенко
 
Голові Верховної Ради України
Володимиру Литвину
 
Копія:
Голові Комітету з питань свободи слова
та інформації Верховної Ради України Ганні Герман
 
 
Комусь дуже заважає «Український тиждень» – іншого висновку з безпрецедентної кампанії тиску на наш журнал і наполегливих спроб його дискредитації, що не припиняються впродовж останнього місяця, зробити не можна. Кульмінацією наступу стало перше наразі підключення до цього процесу органу державної влади: Комітет з питань свободи слова та інформації Верховної Ради звернувся до СБУ з вимогою провести перевірку в нашій редакції (до речі, про це звернення стало відомо з інтернет-видання «Телекритика», на офіційному сайті парламентського комітету http://www.rada.gov.ua/svobodaslova/ про це чомусь ані слова). Привід – сміховинне, нічим і ніким не доведене звинувачення в шпигуванні (з боку кого і, головне, навіщо?) за електронним листуванням журналістів «Українського тижня». 
 
Можна було б поставитися до цього як до чергової спроби кількох ображених колишніх працівників редакції звести рахунки з керівництвом, якби не інші факти. Впродовж місяця почастішали анонімні телефонні погрози та вимоги закрити видання. Мали місце ніяк не анонімні, а цілком персоналізовані дзвінки керівникам проекту із Секретаріату президента, а деяким журналістам – зі Служби безпеки з порадами «змістити акценти» в матеріалах журналу. З особистих контактів ми дізналися, що в наших конкурентів готується кілька «викривальних» статей з метою довести, що гострі критичні матеріали розміщувалися в нас за плату (ми з нетерпінням їх очікуємо, адже цікаво дізнатися, у скільки ж нас оцінюють...). Демагогічно роздмухується суто виробничий конфлікт зі скороченим працівником редакції. Ніби випадково публікується «качка» про те, що ми належимо... відомому російському політикові Жиріновскому (Владімір Вольфович, мабуть, дуже сміявся б, якби про це дізнався)... 
 
Звертає на себе увагу не кожна окрема атака, а їхня щільна масованість. Донедавна ми намагалися ігнорувати напади або роз’яснювати свої позиції всередині професійного середовища. Марно. Останній випадок доводить, що зберігати й надалі олімпійський спокій чи мобілізувати почуття гумору нерозумно й небезпечно.
 
З іншого боку, приємно, що опоненти причепилися до таких, м’яко кажучи, малопереконливих звинувачень: якби люди, які колись були причетні до редакційної кухні, мали серйозніший компромат, вони його неодмінно оприлюднили б. Отже, закинути «Українському тижню» щось змістовне немає підстав, і це вже позитив. Однак складається враження, що провина «Українського тижня» – у самому його існуванні. За багато років функціонування медіа-ринку в незалежній Україні важко пригадати аналогічну кампанію проти будь-якої газети чи журналу, телеканала чи інтернет-сайта. Мимоволі виникає підозра і навіть упевненість, що війна проти «Українського тижня» може мати лише два раціональних пояснення. 
 
1. Журнал свідомо послаблюється, щоб у якийсь момент, коли в команди та керівництва не витримають нерви, зробити власникам «пропозицію, від якої неможливо відмовитися», й задешево отримати напередодні передвиборчих жнив готовий інструмент впливу зі своєю аудиторією, авторитетом, не кажучи про кадри, інфраструктуру, систему розповсюдження тощо. Така робоча версія цілком має право на існування, але їй суперечить обрана тактика, адже атака ведеться передусім на бренд, на добре ім’я, тобто в нашому репутаційному бізнесі сенс такої хитромудрої операції тяжіє до нуля.
 
2. Доведеться повторити те, що вже було сказано для вужчої аудиторії: «Український тиждень» – чи не єдине видання, що не належить жодній політичній силі, не пов’язане жодними партійними, бізнесовими чи особистими зобов’язаннями, а отже, є зразком бездоганно незалежної журналістики (йдеться лише про засади, а не про якість, щодо якої хай краще висловлюються наші читачі). Ми поставили собі за мету безкомпромісно обстоювати цінності незалежної, модерної, європейської, української України й гостро реагувати на все, що віддаляє країну від цього ідеалу. То, може, саме це спонукає наших недоброзичливців розпочати інформаційну – а тепер уже не лише інформаційну – війну на знищення «Українського тижня»?
 
Залишається додати, що ТОВ «Український тиждень» – довготривалий інвестиційний проект, до якого вдалося залучити реальний іноземний капітал з Європи, який не розраховує на миттєві надприбутки, натомість далекий від розуміння повсякденних труднощів ведення бізнесу в нашій країні, зокрема й принесення фундаментальних засад (до яких належать свобода слова і свобода інформації) в жертву політичній кон’юнктурі.
 
Ми звертаємо вашу увагу на те, що державні органи, в тому числі й ті, що прямо покликані захищати свободу слова, у випадку «Українського тижня» розуміють своє призначення дещо спотворено. Ми вимагаємо негайно припинити адміністративний тиск на наше видання. Зі свого боку в разі невжиття заходів залишаємо за собою можливість звернутися по допомогу й підтримку до міжнародних інституцій, попри розуміння того, що це навряд чи сприятиме авторитету нашої держави у світі.
 
Юрій Макаров, шеф-редактор
Сергій Литвиненко, головний редактор 
Микола Шейко, генеральний директор 
Роман Цуприк, голова редакційної ради 
журналісти та працівники журналу, всього 34 підписи


Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено