Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
25 червня, 2013

Адвокат у прокурорській мантії

Польща, яка роками твердить про свої адвокатські функції щодо України в європейській спільноті, на жаль, сьогодні із захисника перетворилася на обвинувачувача

20 червня верхня палата польського парламенту ухвалила надзвичайно неоднозначну резолюцію з приводу «70-ї річниці волинської трагедії», якою звинуватила Організацію українських націоналістів (бандерівців) та Українську повстанську армію в проведенні проти польської людності Волині та Галичини «етнічної чистки з ознаками геноциду». Документ буквально нашпигований сумнівними припущеннями та гіпотезами, які «перекочували» з польської історіографії до гарячих голів політиків першого ешелону. У ньому можна побачити й твердження про атаку повстанців на село Паросля 9 лютого 1943 року (гіпотеза низки польських дослідників, яка покликана довести, що українці почали масово вбивати поляків раніше, ніж поляки українців), й інформацію про 100 тис. польських жертв (унікальна точність, зважаючи, що на Волині поіменно тим же польським вченим вдалося встановити тільки біля 20 тис. жертв, решта – «припущення»), й вказівки на сплановані та масовані атаки на польські оселі 11 липня 1943 року ледь чи не по всій Волині (теза, яка сьогодні піддається обґрунтованій критиці з боку низки українських дослідників).

На жаль, немає в тексті заяви Сенату згадок про українських жертв трагедії. Про українські села, спалені польською поліцією на німецькій службі, після початку масштабного повстання УПА в березні – квітні 1943 року; про вбитих і замордованих українських селян; про масову співпрацю поляків з німцями і радянськими партизанами, метою якої було придушення руками червоних і німців українського визвольного руху задля збереження земель Волині та Галичини у складі повоєнної Польської держави. Натомість державні мужі просторікують про «примирення і дружбу», шлях до якого, на їхню думку, лежить через «спільне засудження» злочину. Чудова ідея! От тільки чи винятково «українські злочини» ми будемо засуджувати, а чи нарешті визнаємо стару як світ істину, що винними  у конфлікті завжди є обидві сторони й будемо засуджувати воєнні злочини з обох боків.

Читайте також: Польський депутат про можливість примирення

Чи готове польське суспільство і політикум сьогодні засудити асиміляторську політику урядів Другої Речі Посполитої щодо українських земель у міжвоєнний період; чи готове визнати безпідставність претензій на території, де польська людність була етнічною меншиною; чи готове погодитися з тим, що справедлива боротьба польського підпілля й Армії Крайової за свободу Польщі проти німецької та радянської окупації щодо українців носила несправедливий, імперіалістичний характер? Чи польська теза й далі буде звучати так: «наші борці за свободу – недоторканні герої, якщо навіть вони чинили якісь злочини, то винятково в інтересах держави; ваші визвольні рухи – збіговисько бандитів і злочинців, бо вони вбивали цивільне польське населення й оправдання цим злочинам немає навіть незважаючи на те, що вони теж воювали проти нацизму та комунізму»?

На таких засадах важко вести мову про взаємне вибачення і взаємне перепрошення. Очевидно, що це прекрасно розуміють у Варшаві, тому й вдаються до дивних з юридичної точки зору формул про «етнічні чистки з ознаками геноциду». Знаючи про недолугу позицію української влади щодо визнання борцями за незалежність членів ОУН і УПА, польські політики можуть робити недружні заяви, не боячись жодної гнівної реакції з боку офіційного Києва (за, що ж на Печерську гніватися, якщо наша влада сама членів ОУН і УПА де-факто вважає «бандитами»).

Читайте також: Анджей Шептицький про волинський злочин

Польща, яка роками твердить про свої адвокатські функції щодо України в європейській спільноті, на жаль, сьогодні із захисника перетворилася на обвинувачувача. Коли на перепоні до укладення Угоди про асоціацію між Україною та ЄС стоять колосальної ваги проблеми внутрішнього плану, наш «адвокат» сумнівною як з правової, так і з історичної точки зору заявою Сенату виставляє Україну в очах решти європейців «геноцидогенеруючою» нацією. У єврочиновників  з’явився ще один «залізний аргумент» для гальмування європейського поступу Києва, підкинутий нашим адвокатом у прокурорській мантії. Європейська спільнота, яка майже свято переконана в тому, що українці були головними виконавцям Голокосту, тепер має шанси сформувати в своїх умах ще один свіжий стереотип, експортований з берегів Вісли… Дякуємо, дорогий пане «адвокате»!    



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено