Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
17 липня, 2009

Чужий проти Опери

Політичні інтриги й питомо національна зашкарублість завадили спробі театральної реформи в окремо взятому колективі
Матеріал друкованого видання
№ 29 (90)
від 17 липня, 2009

 

1 липня 2009 року Міністерство культури з генеральним директором і художнім керівником Одеського оперного театру Сергієм Проскурнею уклало п’ятирічний контракт, попри те що чиновникам було відомо: дії новопризначеного очільника викликають невдоволення частини колективу. Нечисленна, але голосна місцева громадськість звинувачувала його, а разом і міністра культури Василя Вовкуна у рейдерському захопленні театру. По-провінційному комічно звучала інкримінація в намірі перетворити заклад культури на нічний клуб, підставою для чого став цикл концертів «Ніч в опері», що перегукувався з улюбленою європейцями акцією «Ніч музеїв».
 
За дев’ять днів, вислухавши претензії частини трупи, Юлія Тимошенко рекомендувала Вовкуну усунути «революціонера» з посади. Міністр не став сперечатися. Кабінетній перемозі опонентів Проскурня зміг протиставити хіба успіх нової версії «Кармен», прем’єра якої відбулася 10 липня, наступного дня після усунення. Замінивши спектакль постановки 1964 ро­­ку, директор «образив» колектив, зокрема кастингом і зайнятою під репетиції сценою. Останньою краплею стало повідомлення, що у виставі буде задіяна молодь до 40 років. У театрі, де раз і назавжди вирішено, хто співає головні партії, а хто бігає за портвейном, це сприйняли як ляпас. Народні артисти намалювали лозунги й вишикува­­лися в пікети.
 
Навіть на тлі роками виплеканого імунітету до своєрідної логіки нашої влади ухвала про відставку керівника театру, призначеного тиждень тому, виглядає безпрецедентно. Диво дивне, та прем’єр-міністр знайшла час, щоб у рекордні терміни розібратися з такою непрофільною для неї проблемою. Знайшла, проте стала на бік однієї зі сторін конфлікту, не вислухавши іншу. Адже звернення до прем’єрки підписали 120 з 495 працівників театру. А головного винуватця подій на розмову взагалі не запросили.
 
Після того як Тимошенко зустрілася з представниками «роздратованих», міністр Вовкун запропонував Проскурні подати заяву за власним бажанням. Не отримавши бажаного, сам підписав наказ про звільнення з мотивацією «інші причини». Легкість, з якою високий держчиновник змінив позицію, не спробувавши її обстояти публічно, вражає навіть тих, хто не має проблем з адекватним сприйняттям українських реалій.
 
Про те, що Одеська опера переживає занепад, відомо давно. Пил ремонту намертво всотався не лише в декорації десятиріччями неоновлюваних вистав, а й у виконавську тямущість. Оселившись у новому кабінеті, Проскурня повісив на стіну розкреслений на м-а-а-а-ленькі квадратики ватман, куди вписав усі проекти, які прагне реалізувати у найближчому майбутньому. Так, 14 липня в театрі мав розпочатися великий літній фестиваль, 19 липня очікували солістку Віденської опери Вікторію Лук’янець, на початку серпня – відому трупу танцівників фламенко із Севільї. П’ятирічний план розвитку театру також вражав розмахом. У 2011 році в Одесі, за задумом Проскурні, мав працювати нинішній керівник Американського національного балету, в минулому – керівник балету Большого театру й екс-киянин Олексій Ратманський. Той Ратманський, якого в середині 1990-х вижили з Київської опери за спробу завдати «непоправної кривди» класичній балетній школі.
 
В Одесі більш-менш перетравили першу акцію нового директора – «Парад диригентів». Репертуарні вистави в інтерпретації запрошених зірок диригентського пульта залучили до театру публіку, але збурили маститих працівників культури. Гроші, які отримали німецькі, голландські, швейцарські та російські колеги, здавалися їм витягнутими з їхніх власних кишень.
 
Обложений у власному кабінеті розбурханими корифеями, новоспечений директор пояснював свої дії потребою реформувати менеджмент і змінити художню політику театру. Але про політику, а тим більше економіку (наприклад, показники продажу квитків і заповнюваності зали за попередні роки не сходилися на сотні тисяч гривень; виявили й «привидів опери» – неіснуючих працівників, на прізвища яких нараховувалася зарплата), слухати не захотіли. 
Вже 11 липня група особливо активних протестантів на чолі з висуванцем від «партії невдоволених» Анатолієм Дудою намагалася видворити директора з театру. Свідки інциденту стверджують, що звучала фраза, мовляв, якщо не складе повноважень, його «винесуть з кабінету по частинах». У виконанні класичних музикантів, які напередодні до піни з рота обстоювали духовні традиції, така погроза виглядала особливо переконливо.
 
Проскурня, найімовірніше, подасть позов на Міністерство культури і туризму України. Своєю чергою, міністерство, швидше за все, доведе, що жодного контракту не було, а директорство Проскурні – плід його буйної уяви. Гості Одеси, як і раніше, купуватимуть квитки до театру, щоб подивитися інтер’єр. Та хай там як, а болюча для всіх її учасників історія ще раз продемонструвала: в країні, враженій популістськими й беззаконними рішеннями, спроби реформувати чи то окремий театр, чи то комунальне господарство, чи то політичну систему неминуче стають жертвами тотального хаосу.


Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено