Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
13 серпня, 2010

Темна конституційна ніч

Скасування Конституційним Судом політреформи 2004 року, яке на Банковій вважають геніальною політоперацією, може відкрити для самого Януковича скриньку Пандори
Матеріал друкованого видання
№ 33 (146)
від 13 серпня, 2010

У той час, як Україна готується відзначити 19-річчя своєї незалежності, її Конституційний Суд із подачі нардепів від коаліції розглядає можливість скасувати прийнятий 8 грудня 2004 року історичний закон №2222, яким повноваження президента й парламенту перерозподілялися на користь останнього.

Зусилля президентської адміністрації з відновлення Конституції зразка 1996 року (або К-96), а по суті – повернення Януковичу повноважень Кучми, справляють подвійне враження. З одного боку, такий comeback виглядає цілком логічним із огляду на швидке сповзання країни в затхлу політичну культуру 90-х, що асоціюється з двома термінами Леоніда Даниловича. З іншого – скасування політреформи 2004 року означатиме, що всі нинішні коаліціянти – регіонали, комуністи, литвинівці – захочуть наступити на горло власній пісні. Адже політреформа-2004 ознаменувала небачений до того компроміс усередині істеблішменту, який визнав, що загальний інтерес полягає в існуванні сильної парламентської демократії.

Відновлення К-96 знову перетворить Верховну Раду на дорадчий клуб за інтересами, таку собі гуманітарну раду або в російському варіанті Общественную палату при Адміністрації президента. Іншими словами, українські олігархи та недоолігарчики, всі ці власники «заводов, газет и пароходов», які так комфортно обсіли верхівку шорт-листа Forbes та за часів Ющенка звикли крутити президентською канцелярією, міністрами й прем’єрами як циган сонцем, тепер власноруч мусять приректи самих себе на роль очікуючих у черзі до Януковича.

П’ятирічна помаранчева епоха запам’яталася не лише численними сварками всередині влади. З точки зору короткого досвіду української незалежності, це також був надважливий період пошуку взаємного компромісу представників влади та опозиції. Зрештою, й нинішня партія влади тричі міняла свій статус – у 2005-му, опинившись в опозиції, у 2006–2007 роках повернувшись у владу, а потім знову до моменту обрання Януковича президентом будучи відстороненою від участі в правлячій коаліції. Проте цей досвід наочно продемонстрував, що ні влада, ні опозиція не є вічними, тому, приміром, ухвалюючи «під себе» закон про уряд із надто широкими повноваженнями, можна зробити велику послугу своїм політичним опонентам. Які сьогодні в опозиції, а завтра можуть стати владою.

З огляду на всі перелічені обставини, з точки зору банальної логіки, ініціатива 252 народних депутатів звернутися до КС із проханням оцінити конституційність закону № 2222-IV виглядає як випадок масового політичного самогубства в стилі «бджоли проти меду».

Крім того виникає низка незручних запитань. Один із героїв Конституційної ночі 1996 року Віктор Мусіяка звертає увагу на таку обставину: якщо КС визнає закон №2222 про політреформу неконституційним, положення цього закону автоматично випаде з тіла Конституції. А оскільки ці положення вже є текстом самого Основного Закону, визнання окремих положень неконституційними означатиме, що треба знову запускати повний механізм внесення змін до Конституції з голосуванням «за» понад 300 депутатів. екс-міністр юстиції Микола Оніщук дає ще більш невтішний прогноз. На його переконання, Янукович не може, за законом, набути повноважень, яких на момент його обрання президентом України, за чинною Конституцією, у нього не було.

Ще один аргумент проти повернення до К-96 – побоювання стосовно того, що через примусове занурення країни у політичні реалії 14-річної давнини в Україні можуть відбутися дочасні парламентські та президентські вибори. Виходячи з юридичної логіки Оніщука, якщо Януковича обирали з повноваженнями, урізаними внаслідок політреформи 2004 року (за які голосувала вся фракція ПР), то upgrade версії «Янукович-04» до версії «Кучма-96» неминуче призведе до повного перезавантаження системи. Отже, вибір для Віктора Федоровича має бути цілком зрозумілим: прагнеш стати Кучмою – спробуй. Але для цього доведеться ще раз пройти через жорна президентських виборів.

Біда в тому, що така дилема для президента була би цілком логічною в будь-якій демократичній країні. Ставлення ж нового керманича України до законів та Конституції загальновідоме й не залишає ілюзій стосовно його наступних кроків. Щоправда, скасування Конституційним Судом політреформи 2004 року в реальності може відкрити для самого Януковича скриньку Пандори, про яку він навіть і не здогадується. Як не
здогадується й про те, хто була ця клята Пандора.



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено