Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
15 квітня, 2013

Пощастило лише зґвалтованим?

Всі, хто легко ухвалює рішення в таких сферах, як життя і смерть, напевно, не бояться Бога, хоча голосно ухвалюють ці рішення во ім’я Його...

А країна наша нині опинилася саме в такому становищі – тут легко й бездумно заявляються рішення щодо життя й смерті.

Тут чоловіки займаються сексом вдвічі більше, ніж жінки. При цьому гомосексуалістів тут показово не толерують. А отже, хто його знає, що й думати... А жінки не переймаються сексом – лише дітьми та родиною. Звідки в такій заплутаній історії беруться діти, сім’ї, з ким кохаються українські альфа-самці? Чому вони обстоюють те, щоби в цьому безладі заборонити аборти? Можна було би поцікавитися думкою народу, втім, він безмовний: третина його не хоче говорити на ці сороміцькі теми, вона наглухо закрита до розмов про Це. Але суспільство голосно засміється, як йому сказати, що через це й усі біди, які ми щодня клянемо.

Про це все дізнаюся зі щоденних розмов із дуже різними людьми, а частково вичитала у красномовному дослідженні соціального психолога Наталі Іщенко. До речі, в першому такому дослідженні з усіх можливих, бо в нашій країні цей бік життя взагалі не вивчають.

На тлі абсолютної відсутності знань про цей визначальний бік життя наших людей у нас уже не вперше політики наполягають на необхідності заборони абортів. Тож у нас у зв’язку з цим часто й смачно, й достатньо весело пишуть про проституцію, про торгівлю жінками, у нас знімають рейтингові шоу про зґвалтування, й люди переважно кажуть про жертв зґвалтування, мовляв, «сама винна»(рейтинг високий, бо про це таки люблять слухати й дивитися!). У нас ніхто точно не знає, скільки таких жертв насилля, скільки із тих, про яких знаємо, справді зґвалтовані, скільки із ґвалтівників, що сидять по тюрмах, справді винні... Тобто триває якась навкологенітальна маячня, якась у цій темі, як кажуть, потужна «движуха»! І роблять це все громадяни, 30% яких не хочуть відкриватися й спокійно цивілізовано говорити про свій секс. І, ніде правди діти, з отриманих куцих відповідей зрозуміло – чоловіки просто вихваляються й фантазують, що вони займаються сексом безугавно, а жінки, скромно потупивши очі, мовчать, що чоловіки їхні все вигадують, і приховують те, що вони цим теж трохи займаються, жінки вдають, що це їх не цікавить...

Що ми бачимо на цій цікавій картинці? Світ цнотливої затурканості й розбещеної експлуатації жіночих оголених принад у рекламі, необмеженого доступу дітей до медіа-продукції на межі фолу, квітучого невігластва щодо відповідальності за порухи власного грішного тіла. В цьому світі п’ють за так зване жіноче щастя, а воно сирота беззахисна... В цьому світі жінки-політики входять у його високі сфери як забиті, але привілейовані гламурні домогосподарки, які підіграють мужланам-хазяїнам, коли ті займаються сексом з усім суспільством.

Ще ми бачимо країну, яка спрагло шукає щастя. І тому більшість молоді прагне за першої ж нагоди звідси здиміти. Більшість молодих дівчат при цьому вважають себе щасливішими за хлопців, але не хочуть дотягнути тут до сорока, бо, за статистикою, потім чоловіки вважають себе щасливішими. А жінки втомлені, обтяжені сім’єю, дітьми, часто лишаються самі з дітьми, без, як це називається, особистого життя.

Коли у цих чоловіків і жінок запитували, що для них щастя, вони називали любов останньою в переліку.

Варто б зупинитися й подумати, як бути з цією країною із заблукалою свідомістю, невилікованою від спадкових психологічних проблем.

І тут з’являються Ті-Що-Дбають і пропонують...заборонити аборт! Усім! Пощастило лише зґвалтованим – їм можна!

У мене на Полтавщині сказали би: ну чисто, як Пилип із конопель...

Може, це роблять ті вже дорослі діти цієї країни, що народилися колись в умовах несвободи і несуть у собі її ген? 

У ті часи жінки робили собі аборт на кухні гачком від вішалки для сукні, або в квартирі підпільного лікаря, заплативши певну таксу, стікали потім кров’ю й не зізнавалися, а хтось помирав, і статистика цього не фіксувала. Дехто з тих, хто це пережив, не може мати дітей, але я скажу й інше – дехто не хоче мати дітей через пережиту психодраму! Кожен аборт щось зламав у підсвідомості кожної, хто на це пішов. Кожен такий коновальський аборт ще більше розпанахав і вишкріб душу «абортички», яка з цим відчуттям жила далі й у цьому відчутті виховувала, як пощастило, своїх вцілілих дітей.

У наших жінок ніколи не було бажання робити аборт, вони не мали вибору, а лише корилися ситуації. Й у чоловіків теж його не було достатньо.

На аборт завжди з великими муками й сльозами йшли психологічно залежні, несамостійні, вразливі до осуду жінки. На це їх штовхали психологічно незрілі й слабкі чоловіки. Такі самі сьогодні пропонують цих жінок принизити ще однією залежністю. Щоправда, є один бонус: доведи, що тебе зґвалтували – отримаєш дозвіл.

Уявить лишень, скільки чоловіків піде за ґрати на довгі терміни покарання! І зараз чоловіча статева потреба експлуатується для зведення рахунків, шантажу, помсти! Тисячі томів кримінальних справ – захопливий сценарій для серіалів про це! А вже за  потреби зробити операцію, за такої високої шкали корупції...

Втім, справжні жертви сексуального насилля переважно мовчать, щоби не стати об’єктом ганьби й знеславлення, шантажу й погроз. Вони точно не підуть до суду. Підуть до «знайомого лікаря», спробують «витравити» якоюсь гидотою, вдавлять своїми руками, народять і кинуть, що там ще було в нашій недавній радянській історії...

Заборони в суспільстві з таким рівнем розвитку означають лише чиєсь збагачення й море крові. Нічого нового. Це вже було.

Але є хороша новина! Вже народилися й вільні від тих чоловіків і жінок люди, які зберегли свій ген неушкодженим «совком» і дикістю. Моя знайома лікар-ендокринолог, кандидат медичних наук Юлія Комісаренко розказала, що їй дуже кидається в очі те, що до неї на прийом в останні три – чотири роки просто повалили молоді жінки й чоловіки (чоловіки менше, але теж сунуть!) з проханням обстежити й дати рекомендації, як підготуватися до планованого народження дитини. Вони, каже лікар, саме так і заявляють: ми плануємо народити дитину й маємо все перевірити й підлікуватися до цього. Вони стали відповідальні!

Дедалі більше людей приходять з проханням порадити, як краще підготуватися до народження другої й третьої дитини. Однозначно на підході ще одне покоління відповідальних людей і «дружніх» одне до одного чоловіків і жінок, які не намагаються поневолювати одне одного, а люблять! Вірогідно, вони виховають відповідальних дітей. «Дорослі» пари, котрі вже виростили дітей, задумують народження собі малят...Це нове, хай і контроверсійне, але цікаве й життєстверджуюче явище.

А ще в країні абортів роблять менше й менше. Дітей народжують більше й більше. Прикро, що всі хочуть з неї вирватися кудись, до того ж частіше й частіше.

Чого потребує така країна з її бузувірством і світлими душами? Їй треба поваги, лікування, поради! Їй треба, щоби її розговорили й вона перестала стидатися людського й природного, а отже, була убезпечена від страшних пасток, у які сама себе заганяє через страх звернутися по допомогу чи пораду. Така країна потребує лікарського морального кодексу, знань про те, як спланувати своє життя, в такій країні не шукають, куди подіти «побічний продукт задоволення статевої потреби»? Такий країні треба позбутися страху, знайти сенс свого життя в її кордонах, побачити майбутнє у своєму селі чи місті. Зрештою, навчитися зізнаватися по-чесному, що all you need is love!

Вільний вибір, незакомплексованість і впевненість у тому, що даси собі раду, захищеність від приниження дає чоловіку і жінці – обом! – правильну відповідь про те, як ставитися до життя і смерті, що таке «боятися Бога», і хто такі ті, хто «сотрясає воздусі» Його іменем, щоби прикрити ним свої справжні наміри, що відгонять грошима й кров’ю.



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено