Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
9 квітня, 2013

Кінець епохи Залізної леді

Смерть видатної людини – це завжди не лише трагедія родичів, друзів, колег і поплічників. Це фінал епохи. «Ми жили в часи Маргарет Тетчер!» – сміливо можуть говорити нинішні громадяни віком від 35 і старше, позаяк, вочевидь, лідерів такого рівня, як британська Залізна леді, пам’ятатимуть дуже довго.

А ми й справді жили в її епоху. І добре пам’ятаємо прокляття, якими обкладало Залізну леді радянське керівництво за її тісне партнерство зі США та розміщення у Британії ядерних ракет. Ми пригадуємо, як із непідробною цікавістю прилипали до екранів телевізорів, коли британський прем’єр приїздила до Радянського Союзу та зустрічалася з генсеком Міхаїлом Ґорбачовим. А після того, як дружина генсека під час перебування за кордоном замість суто протокольних зустрічей здійснила вояж по магазинах, весь совок реготав від глузливих слів Залізної леді: «Маркс і Спенсер» здолали Маркса і Енгельса». До великих людей можна ставитися будь-як, але не байдуже. В той час як для противників комунізму діяльність Маргарет Тетчер була пов’язана із занепадом радянської ідеології та крахом СРСР, шанувальники ідеології Лєніна – Сталіна вже тривалий час поширюють побрехеньку про те, як Маргарет Тетчер, мовляв, заявляла, що в Росії мусить залишитися лише 15 млн росіян. Велику людину можна або любити, або ненавидіти, але й те, і те можна робити лише щиро.

Тим більше, що ненависників у Тетчер не бракувало і на її батьківщині. У вересні 2012 року на щорічному профспілковому конгресі у Брайтоні представники британських профспілок пропонували за £10 придбати футболки з могильними хрестами та написами з бажаннями станцювати на могилі Залізної леді. Маргарет Тетчер у часи свого правління, м’яко кажучи, не любили. У грудні 1980-го її рейтинг знизився до рекордних 23% – меншої підтримки не мав жоден британський прем’єр. Її не любили за твердий характер і незламну волю, які часто проявлялися у вельми гострих висловлюваннях. «Для тих, хто, затамувавши подих, чекав цієї улюбленої фрази преси про «розворот на 180 градусів», я можу сказати: розвертайтеся самі, якщо хочете. Леді не розвертаються», – заявила Маргарет Тетчер на з’їзді Консервативної партії у жовтні 1980-го, коли товариші по партії благали її змінити обрану стратегію реформ.

Читайте також: Повернися, Велика Британіє!

Було тоді, від чого нервувати британським консерваторам. Лідерка їхньої політсили Маргарет Тетчер очолила країну в дуже скрутний час для Великої Британії. «Лейбористський уряд країною вже не керував – керували профспілки. Була така диктатура пролетаріату. Зима 1978–1979 року в Англії дістала назву «Зими тривоги нашої», позаяк страйкували всі. Брали участь у страйках електрики, не було світлофорів, зупинилися заводи, страйкували шпиталі, навіть цвинтарі та морги. Була ситуація, коли вся країна не працювала», – пригадував друг Залізної леді, відомий радянський дисидент Владімір Буковскій. У світі всерйоз говорили про занепад Великої Британії та її вихід із категорії провідних світових держав.

Реформи Маргарет Тетчер повернули Британії її колишній імідж та відновили економіку. Загальний особистий добробут зріс на 80%, понад 1 млн британців придбали будинки, з 7% до 25% зросла частка громадян, котрі володіли акціями підприємств, але якою ціною цього було досягнуто? Початок діяльності Тетчер збігся з рецесією промисловості. У 1984-му в Британії піку сягнуло безробіття, охопивши 3,3 млн осіб. У 1984–1985 роках Британію поглинули масові страйки – не працювали 2/3 усіх англійських шахтарів, а також працівники транспорту та металургії. Прем’єр категорично відмовлялася приймати вимоги страйкарів: «Нам довелося битися з ворогом за межами країни, на Фолклендських островах. Ми завжди маємо знати про ворога всередині країни, з яким складніше боротися і який становить більшу небезпеку для свободи». Коли у березні 1990 року 70 тис. людей вийшли на вулиці Лондона з протестами проти податкової політики уряду Маргарет Тетчер, поліція поранила 113 людей і 340 заарештувала.

Не менш жорстко боролася прем’єр Тетчер з тими, хто зазіхав на територіальну цілісність Великої Британії. Коли десятеро членів Ірландської республіканської армії оголосили голодування, Залізна леді відмовилася приставати на їхні вимоги – всі десятеро померли у в’язниці.

Маргарет Тетчер наполегливо впроваджувала свою економічну модель, запроваджуючи щонайменші податки для підприємств, водночас максимально приватизувала державні підприємства та зменшувала видатки бюджету. Її прозвали «Маргарет Тетчер – крадійка молока», після того як унаслідок економії видатків на освіту була скасована безкоштовна роздача молока школярам. Залізна леді стала першим після війни прем’єром Великої Британії, який закінчив Оксфорд, але не дістав статусу почесного доктора університету – так студенти і керівнича рада висловили свій протест проти урізання фінансування вищої освіти. Прем’єр Тетчер скоротила обсяги допомоги безробітним, скасувала регулювання квартирної плати державою, стимулювала неповний робочий день та більш ранній вихід на пенсію. Прем’єр-міністр Британії була переконана, що боротися з безробіттям треба не соцдопомогами, які плодять ледарів, а розвитком дрібного бізнесу, який надає робочі місця. Для стимулювання малого бізнесу слід зменшувати податки, а відтак урізати видатки. Маргарет Тетчер мала рацію – наприкінці 1980-х рівень безробіття суттєво впав.

І от такий прем’єр-міністр правив у Британії цілих 11 років.

Написав, і сам замислився – а скільки вона протрималася б у нашій країні? Відповідь очевидна – за десяту частку того, що робила Маргарет Тетчер в Британії, у нас її скинули б уже за рік. Такий прем’єр справді зумів би згуртувати українське суспільство, але проти себе. У нас такого очільника уже розіп’яла би преса, а опозиція виводила б на протести сотні тисяч людей навіть без залучення майданарбайтерів. Британці ж, попри все невдоволення і протести, Консервативну партію Маргарет Тетчер у парламент переобирали тричі. Маргарет Тетчер суттєво законодавчо обмежила повноваження профспілок, однак лише 39% їхніх членів голосували за конкурентів Залізної леді. Чому? Цілком зрозуміло чому. Оскільки всі британці від шахтаря до вчителя і від поліцейського до генерала розуміли – реформи болючі, але вони необхідні. Британці одностайно пішли на самопожертву заради майбутнього. І сталося це в країні, де розбіжності та суперечки між Англією, Вельсом, Шотландією та Північною Ірландією сягають таких глибин, що наші конфлікти між Донбасом і Галичиною справляють враження дитячої казочки.

Маргарет Тетчер ніколи не приховувала мотивів своїх дій: «Я не можу припуститися думки про занепад Британії. Просто не можу». Певно, вона знайшла слова, які змусили більшість британців в це повірити так, що люди терпеливо пережили всі незручності та скрути. Люди не помилилися, адже невдовзі прем’єр-міністр змогла продемонструвати їм реальні досягнення. Такі вміння й вирізняють по-справжньому визначного лідера.



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено