Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
5 квітня, 2013

Про гонорар і професійний гонор

Цього квітня, як і рік тому, перша особа в нашій державі задекларувала основним своїм прибутком понад півтора десятки мільйонів гривень, отриманих від ТОВ «Новий світ», м. Донецьк. Мене, як практикуючого письменника, ця новина не лише потішила, а й вразила. Пригадалося, як торік хтось із моїх колег (чи й не Андрій Курков), коментуючи подібну новину (сума тоді різнилася від цьогорічної, проте ненабагато), зі знанням справи прокоментував: це ж якого літературного агента треба мати, щоб залагодив такі умови угоди з видавцем!

Звісно ж, такий успіх «колеги по цеху» з одного боку не може не втішати, а з іншого будить в мені (та, певно, і в кожному, хто працює зі словом) цілий комплекс комплексів, даруйте за тавтологію. По-перше, одразу кидаєшся порівнювати свої прибутки за друковані твори, і бачиш різницю у сотні, якщо не у тисячі разів. По-друге, починаєш почуватися незручно перед знайомими і друзями – як же це так, ти стверджуєш, ніби їздиш у маршрутках і в метро, мешкаєш у крихітній квартирі, в той час, як інші представники твоєї професії декларують десятки мільйонів щороку! Принаймні, один з представників. Про людей сторонніх, неосвічених і недосвідчених вже й мови нема: тепер незручно перед ними зізнаватися, що ти письменник. Не дай Боже, приймуть за мільйонера й наздоженуть у темному завулку. І що тоді? Як викручуватися?

Зізнаюсь чесно, я досі не знайомий з творчістю шановного високооплачуваного автора. Із його книжок бачив лише «Opportunity Ukraine», видану в Австрії вже кілька років тому. Примірник цієї книжки стояв на стелажі в бібліотеці Києво-Могилянської академії, де мені якось трапилося виступати. Часу було обмаль, тож погортати ошатно виданого томика так і не встиг. Що, звісно ж, не робить мені честі, бо ми, письменники, повинні цікавитися творчістю колег, відслідковувати усі новітні віяння та тенденції, вчитися один в одного стилістики, метафоричності, образного мислення. Чомусь я переконаний, що всі перелічені в попередньому реченні якості неодмінно притаманні текстам шановного високооплачуваного автора. А також іще багато інших чеснот, котрі роблять читання захоплюючим, корисним, повчальним і таким, що приносить естетичну насолоду та духовне зростання.

Читайте також: 20 книжок Януковича: від наукових розвідок, публіцистики, самоаналізу до плагіату

Хоча мінімально обізнаний у видавничій справі чоловік одразу зауважить в історії з надвисоким гонораром кілька цікавих моментів. Насамперед: ТОВ «Новий світ», як повідомлялося торік – це навіть не видавництво, а лише друкарня. Цікаво, звідки ж звичайна (чи незвичайна?) донецька друкарня має у своєму бюджеті такі фінансові ресурси, що вимірюються десятками мільйонів гривень. Що вона друкує іще, окрім творів шановного автора? Поза тим  – гонорар є лише частиною від прибутку, який приносить книжка. Тобто, насправді кошти, виручені з продажу шедеврів шановного автора, мають складати не менше сотні мільйонів гривень. Чи, бодай, півсотні. Та й наклади мають бути навіть не десятитисячними – мільйонними! З моїх колег-письменників мало хто може похвалитися хоча б двадцятьма-тридцятьма тисячами накладу. Ну звісно ж – масштаб не той. Масштаб особистості, і масштаб таланту!

Книги такого автора мають продаватися не тільки у кожній книгарні, але й у кіосках «Преси України», на вуличних розкладках і, думаю, в магазинах супутніх товарів на вокзалах, в аеропортах та інших місцях скупчення нашого найбільш читаючого у світі народонаселення. Їх мусять вивчати у школі, розповсюджувачі-книгоноші мають доставляти їх у найвіддаленіші куточки країни: вівчарям у горах, морякам на рейді, прикордонникам на далеких гірських заставах.

Хоча тут я, фігурально кажучи, кусаюся за язик. Бо вчора-позавчора, тільки обдумуючи цю свою статтю, я в цілковито приватній розмові поділився усіма цими міркуваннями зі своїм товаришем – дотепним і цинічним режисером. Він гмикнув, позирнув на мене скоса й прокоментував: «Сашко, не буди лихо! Ось ти напишеш таке, а вони візьмуть, видадуть те усе, та ще й змусять обласні та районні держадміністрації придбати весь наклад ціною гривень по 500 – 700 для їхніх бібліотек! Ти цього хочеш?»

Чесно кажучи, я цього зовсім не хочу. Тому прошу попередні два абзаци якнайшвидше забути, викреслити з пам’яті. Тим більше, що й мені, мабуть, також доведеться подавати свою податкову декларацію. Соромно сказати, які мізерні суми я впишу туди в якості гонорарів за свої нікчемні твори. Тому прошу все, викладене вище вважати плодом банальної професійної заздрості невдахи до успішного, талановитого і надзвичайно продуктивного автора, який іще безперечно не раз обдарує своїх численних читачів глибоко духовними, насиченими мудрістю й водночас простими та зрозумілими текстами, котрі знайдуть свій відгук у мільйонах сердець вдячних шанувальників його творчості в Україні та далеко поза її межами. Й навесні наступного року цей автор впише до своєї декларації суму, в десятки разів більшу, ніж тепер. Бо справжній талант має бути й оцінений по-справжньому!



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено