Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
30 квітня, 2010

«Украина для тебе»

Єнакомислячі й деукраїнізація на марші
Матеріал друкованого видання
№ 17 (130)
від 30 квітня, 2010

Саме так: «Украина для тебе». Суржиком-вєркосердючиком. Так рекламується тижневик із портретом відомого лінгвіста Миколи Азарова на обкладинці. Я побачив сьогодні одразу два сітілайти з цією рекламою біля київської гімназії імені Пушкіна.

А зверху, впритул до гімназичного паркану, – білборд із величезним написом: «С днем рождения, дорогая гимназия!» Під написом – дрібнесенькими літерами переклад українською. А незабаром навіть переклад зникне! І нічого за таку російську рекламу нікому не буде.

І все це лише квіточки. Ягідки попереду. На марші – деукраїнізація. Скасування перекладу російських синхронів на УТ-1, публічна заклопотаність держмужів проблемами дубляжу в кіно і на ТБ, пропозиції запровадити російську мову в судах і на іспитах... Перераховувати можна довго.

Для мене це дежа вю. Я вже все це пережив у Білорусі. Там це було дебелорусізацією (українською звучить соковитіше й точніше: дебіло (-) русизація).  Новин білоруською по телевізору просто не стало. Були і наїзди на Конституційний Суд, і формування лукашенківської коаліції в парламенті аж до побиття та насильної евакуації неугодних депутатів із зали засідань Верховної Ради. А згодом опозиціонерів просто виключили зі складу парламенту, перейменувавши залишок у палату представників.
Ви не очікували угоди по Чорноморському флоту?

Поцікавтеся в білорусів, як, коли і за скільки Лукашенко здав Москві свою військово-морську базу. Так-так, неподалік Мінська – у сухопутній Вілейці – працює центр зв’язку з кораблями Російського військово-морського флоту.

Ви обурені нашестям донецьких на Київ?

Запитайте в білорусів, скільки уродженців Могилівщини отримали хлібні посади в Мінську після перемоги Лукашенка на виборах. Напевне, тільки я, народжений у Могилеві, лишився обділеним, та й то лише тому, що не мав білоруського громадянства.

Можна, звісно, було б позловтішатися: називали неповторну мову Азарова білоруською, ображаючи таким чином мою націю, – отримайте її як офіційну мову українського уряду. Сміялися над білорусами – «тупими, зашуганими, покірними бацьку»? Казали, що Україні це не загрожує, що демократія тут усталилася і що Київ уже однією ногою в НАТО та ЄС?
На жаль, треба не сміятися, а плакати. Спочатку над білорусами реготали росіяни – за Єльцина. Мовляв, темні совки, недорозвинені, без демократії та свободи преси. При Путіні вже не сміялися.

Українці зверхньо дивилися на білорусів і росіян із їхньою «сильною вертикаллю влади і керованою демократією».

Буквально сьогодні прочитав у Вахтанга Кіпіані: пакт Мєдвєдєва – Януковича – це «жирна крапка на наших європейських перспективах. Наше місце за загальноєвропейським столом – між Sweden і United Kingdom, а не в російському, як писав Солженіцин, «подбрюшье»: між Абхазією, Придністров’ям та Білоруссю».

Але ж колись, на Майдані-2004, Юлія Тимошенко пообіцяла експортувати Помаранчеву революцію в Білорусь, а Ющенко-2005 у Вашингтоні клявся Бушу просувати демократію в Білорусі й на Кубі. Закінчилося все імпортом Лукашенка в Україну.

На жаль, Україна цілком може піти спільним східнослов'янським шляхом. Такі невблаганні історичні закони. На нещастя для українців, спільна радянська спадщина дає про себе знати. І треба було не сміятися над північними сусідами і не будувати повітряних замків на піску разом із західними, а наполегливо працювати, не замінюючи справжні реформи звичним бла-бла-бла.

Я вже ввів в обіг термін «Єнакієво-Печерська лавра». Сьогодні спробую його розвинути, запровадивши додатковий: «Єнакомислячі». Це люди з вельми прямолінійним мисленням, де лінія лише одна: всі дороги ведуть до Москви. Без Росії пропадемо, без газу помремо, без російської мови загинемо.

Перефразовуючи Лукашенка, можна сформулювати два постулати єнакомислячих:

1) «Я свій народ за цивілізованим світом не поведу»;

2) «Український народ житиме погано, але недовго».

Вельми характерним став свіжий напад Миколи Азарова на прізвище колишнього віце-прем’єра Немирі та його давні зв’язки з Фондом Сороса. Пахнув, звісно, погано цей напад. Розпитайте журналіста Kyiv Post Пітера Берна, який очолював філію Фонду Сороса у Мінську, як нападки Лукашенка переросли у розгром офісу та його депортацію.

Як людина, яка не отримала і ніколи не просила жодного соросівського цента, можу дозволити собі процитувати висловлювання Джорджа Сороса про Аляксандра Лукашенка: «Ви сідаєте грати з ним у шахи, а він лупить вас по голові шаховою дошкою».

У принципі, це один із наріжних каменів за пазухою єнакомислячих.

Звідси порада тим, хто з єнакомислячими зібрався боротися. Грайте з ними за їхніми правилами. У шахи – шаховими дошками. В шашки – димові. У грі намагайтеся обводити за ніс навколо пальця.

Тільки тоді історичні закони, що передвіщають прихід в Україну авторитаризму і «Русскаго Міра», зроблять для вас виняток.

Вперше текст надруковано
у блозі автора на сайті  «Українська правда»



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено