Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
15 жовтня, 2010

Могти vs знати

Націоналісти-романтики нагадали українофобам-прагматикам про духовність. Всемогутні останні поблажливо вислухали безпорадних перших
Матеріал друкованого видання
№ 42 (155)
від 15 жовтня, 2010

Нещодавно мені розповіли про вельми оригінальне подружжя хірурга і терапевтки. Упродовж розмов на професійні теми чоловік звинувачує дружину в тому, що вона як лікар усе знає, але нічого не може. Пані традиційно відповідає: «А ти все можеш, але нічого не знаєш!» За гострими суперечками промайнуло… 30 років співжиття.

Парламент також нагадує симбіоз нетямущої, але всесильної влади, з одного боку, та кмітливої, але немічної опозиції – з іншого. Уявляла депутатів, готуючись до парламентських слухань, які ініціював Комітет ВР з питань культури і духовності. Знайомі громадські діячі, почувши анонс заходу з назвою «Стратегія гуманітарної політики сучасної України», подали від мого імені заявку на виступ. Мовляв, після 130 проведених молодіжних акцій на підтримку української мови – історії – культури мені є що сказати «цим кнопкодавам і тушкам».  

В голові виникало одночасно безліч запитань. По-перше, як можна всі гуманітарні проблеми в Україні встигнути розглянути протягом тригодинних слухань? Тут тобі й залежність смертності від тютюнокуріння, і збереження музейних цінностей, і сироти, і суспільне мовлення, і, даруйте на слові, Табачник. По-друге, навіщо брати участь у форматі, безглуздість якого очевидна? Міркуйте самі: озвучені на слуханнях пропозиції для законотворця завжди мають лише рекомендаційний характер. По-третє, як повідомили працівниці Комітету, тут із громадських діячів буду я одна. Для всіх нас це означає, що конструктиву верховодам не потрібно, а власне для мене – що перевірених практикою менеджерських рішень, чітких інструментів розв’язання проблем книговидавництва, кінематографії, популяризації історії я не почую. Натомість вухо тішитимуть «надзвичайно прикладні» словосполучення, як-то: «комплексність розуміння проблеми», «зміна парадигми», «актуалізація культурної спадщини» – це від влади. Ну ще, мабуть, цитати з Володимира Сосюри (наважуся припустити, що «Любіть Україну») та з Івана Франка – це від опозиції.

Несподіванкою стало тільки те, що романтики-націоналісти цитували не Франка і Сосюру. Цього разу лунав Роберт Конквест, звісно ж, про Голодомор. Органічними виглядали метафори-епітети та розлогі екскурси в історію з уст Павла Мовчана, Володимира Яворівського, Ярослава Кендзьора та Дмитра Павличка. Ось, наприклад, деякі життєствердні, конструктивні та суперпрагматичні (саме таким має бути політик!) уривки з їхніх виступів: «я хотів би нагадати про стратегему павука, який, як і піщана оса, вполювавши великого трав’яного коника, поволі оплутує його павутинням, паралізує його рухи, перетворюючи жертву на живу консервну банку, аби згодом у череві пійманої істоти відкласти свої личинки»; «тільки тупі, задурманені поразкою, метропольні шовіністи можуть у конвульсіях кидати тему національної мови в постколоніальний період у суспільство»; «нервове дихання авторів неовалуєвського закону про мови викличе велику українську бурю».

Звісно, викличе. Але якби ви знали, шановні патріоти, якими слабосилими з вашими декадентськими фразами ви є для тих ваших опонентів, які «попроще». Тож цілком природно, що з уст регіонала Колесніченка потім лунає: «Сьогодні ми могли спостерігати термінологію війни, за якою когось захоплюють, придушують, знищують тощо. Треба демілітаризувати гуманітарну галузь і спрямувати вивільнену енергію на здобуття високих соціальних стандартів та благополуччя». Одразу ж після виступу він, хто все може, чкурнув із залу, явно не спраглий думок тих, хто все знає.

Комуністка поважного віку Ольга Гінзбург заявила, що для неї гуманітарна політика – це щоб її архівістам жилося в теплі, щоб за свої копійки вони могли недорого купи­­ти «якісь продукти харчування». Молодий комуніст Царьков повідомив присутнім, що замість палаців культури в Україні – наливайки і бульбулятори. Регі­онали-комуністи, які справді з іншої, ніж романтики-на­ціоналісти, планети, немов запитують: «Які там гуманітарні стратегії? Битійо опрєдєляєт сознаніє».

Якби політики-гуманітарії запитали моїх волонтерів по-олено-телігівськи: «Якими нас прагнете?», то молодь відповіла б: «Сильними і прагматичними!». Хлопці-дівчата, своєю чергою, поцікавилися б, чому ж вони за стільки років праці пліч-о-пліч не пояснили нинішнім верховодам, що економічний розвиток держави ґрунтується саме на культурній самобутності. Чому не показали це у вигляді графіків і діаграм? Занепад ідентичності, яка неправильно позиціонується, зумовлює кризу економіки. Дефолт свідомості – причина дефолту матерії. Патріоти і тепер ведуть аргументацію мовою характеристик, екскурсів в історію та емоцій, а не мовою вигод та переваг, які отримає Україна. Тому їхнє «знати» наразі не означає «могти».



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено