Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
9 квітня, 2010

У політичному словоблудді

«Хатинь», «Катинь» та «комунонацизм»
Матеріал друкованого видання
№ 14 (127)
від 9 квітня, 2010

Мова, й термінологія зокрема, є одним із найважливіших засобів ідеологічних протистоянь. Прикладом цього може бути спроба російського комунізму замовчати один із багатьох своїх злочинів перед людством: знищення цвіту польської культурної, військової інтелігенції в Катині й у кількох інших місцях, де 70 років тому розстріляли більше 20 тис. польських військовополонених (з-по­­між яких були й українці та євреї – громадяни Польщі). Щоб приховати цей злочин, вигадали феномен Хатині: історію одного з 500 білоруських сіл, спалених нацистами за дії російських партизанів. Зрозумілим є вибір саме цієї назви: Katyn’ і Khatyn’ для західноєвропейського вуха звучить майже однаково. Злочини комунізму «стали злочинами» німецького нацизму.

Жонглювання термінами може бути як ненавмисним, так і мати спеціальне цільове спрямування. Чи багато хто в Росії насмілився б назвати свого прем’єр-міністра колишнім шпигуном? Звісно ж, для них – він розвідник, оскільки шпигун у свідомості росіянина – слово з негативними конотаціями. Заміщення й нав­­мисне сплутування термінів «на­­­ціо­­на­­лізм» та «на­­цизм» стало в Україні козирною картою всіх антиукраїнських сил. При цьому спеціально замовчується, що націоналізм – це ідеологія, яка найвищою цінніс­­тю визнає націю, її політичну та економічну незалежні­­сть, збереження її мови, культури. Са­­ме націоналізм породив міцні й потужні держави сучасної Європи. Шовінізм – вивищення одного народу над іншими, приниження його етнічних, релігійних, історичних вартостей. Нацизм є логічним продовженням цих поглядів, які вже формують державні структури, політику та ідеології. Хоч як дивно, російський нацизм із яскраво вираженими українофобськими тенденціями починає нині виявлятися в діяльності найвищих посадових осіб в Україні.

В Україні комуністи та мегапсевдопартії, які насправді є політичними фасадами олігархічних кланів, цілеспрямовано (за принципом заміни Катині на Хатинь) жонглюють поняттями «націоналізм», «нацизм» і «фашизм», ототожнюючи їх, хоча вони не є однорідними. У разі ж ототожнювання термінів улюблений комуністами інтернаціоналізм мав би означати міжнародну спільноту нацистів. За таким підходом проглядається намагання на постсовєтському просторі приховати первісну семантику терміну «нацизм» – ідеології націонал-со­­ціа­­лістів, які винищили в Європі мільйони людей. Тому нацистів сором’язливо називають фашистами, щоб хтось раптом не помітив чогось спільного з соціалізмом.

І ще про один термін варто згадати – «патріотизм» (від Patria – батьківщина). Мені довелося побувати на аудієнції в Карла фон Габсбурга, депутата Європарламенту від 1996 року. Цей впливовий політик надзвичайно позитивно налаш­­тований щодо євроінтеграційних перспектив України. В своєму виступі він висунув тезу про те, що націоналізм є нічим іншим, як спробою вивищення над іншими народами, й саме націоналізм привів європейські народи до Першої та Другої світових воєн. На його думку, для європейських демократій найважливішим сьогодні є патріотизм – місцевий, поєднаний із таким, який охоплює любов до своєї країни, а далі стає своєрідним градаційним розширенням до пат­­ріотизму загальноєвропейського. Мені довелося нагадати голові дому Габсбургів, що він явно плутає націоналізм із тим, що називається насправ­­ді шовінізмом та його одержавленою формою – нацизмом, які й призвели до двох світових воєн. Стосовно патріотизму, то Європа, здається, не помітила, що в одній із європейських країн у 2010 році цілком демократичним шляхом захопила владу людина з кримінальним минулим і привела з собою патріотів однієї території, які невимовно люб­лять «Украіну», як «хліб і сало», як колонію російського імперіалізму, й радо своє гасло перенесуть на Європу. Чи тішить Європу перспектива стати Данбассом?

Варто згадати й про термін «визволителі» («асвабадітєлі»). Парадокс історії: коли німецькі нацисти «визволили» Мінськ у 1941 році, всі школи для білорусів стали ... білоруськими. Коли російські комуністи «визволили» Мінськ від попередніх «визволителів», усі школи для білорусів стали російськими. Парламентська асамблея Організації з безпеки та співпраці в Європі торік ухвалила спеціальну резолюцію про прирівняння комунізму до нацизму (націонал-соціалізму). Тому нині має повноцінне право на існування термін «комунонацизм», який стане дуже точним означенням сутності цих двох людиноненависницьких ідеологій та створених ними держав – Третього Рейху й СРСР.



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено