Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
25 лютого, 2013

Криза класичних інтелектуалів

Не так давно від інтелектуала очікували величезної суспільної та політичної відповідальності
Матеріал друкованого видання
№ 4 (272)
від 24 січня, 2013

Не так давно від інтелектуала очікували величезної суспільної та політичної відповідальності. Він говорив від імені слабких, пригноб­­лених, викривав беззаконня, солідаризувався з тими, хто втрачав роботу, боровся проти експлуатації, колоніалізму, диктатури, обираючи собі поле змагань згідно із власними уявленнями про істину та справедливість. Як казав Жан-Поль Сартр у своїх славетних японських доповідях, інтелектуал – це «той, хто втручається в речі, на яких не розуміється», не в змозі мовчати про неприпустиме – несправедливість, брехню, варварство… В епоху Вольтера, Вацлава Гавела, Еміля Золя чи радянських дисидентів виникали різноманітні постаті інтелектуалів, одні з яких були заангажовані в політичних чи партійних проектах, а другі віддавали перевагу цінностям без такої прив’язки. Сьогодні вражає те, що поста­­­ті другого ґатунку немовби зникли.

У Франції, що є за визначенням країною інтелектуалів, останні були жалюгідним видовищем компромісу з Ніколя Саркозі, главою держави, який ідеологічно наближався до правих, тому й життя ідей відбувалося чимдалі від їхнього.

Це не означає, що у світі чи в країні не стало несправедливості, брехні, корупції, жахливого насильства, порушення прав людини. Але соціальна відповідальність і боротьба зі злом лягають на плечі когось іншого, а не інтелектуалів у класичному розумінні.

Читайте також: Французький філософ Венсан Декомб про суспільну відповідальність інтелектуалів і те, чим вони відрізняються від інтелігенції

Нині домінує ідея, що великі проблеми сучасності є насамперед економічними та фінансовими, і щоб вирішити їх, треба звертатися до розуму, до компетенції, до діячів, які, на відміну від сартрівських інтелектуалів, втручаються в те, на чому знаються: інтелектуал поступився місцем експертові, технологу. В Європі велику постать інтелектуала, який діє на найвищому рівні в політиці, уособлював під час Оксамитової революції 1989 року Вацлав Гавел, від 1990 року президент Чехословаччини. Сьогодні такою людиною з великої літери є Маріо Монті, видатний економіст, що перебував у 2011–2012 роках на чолі італійського уряду, який іменують урядом фахівців-технократів.

І нарешті, якщо виходити з економічних та фінансових питань, спостерігається здрібніння інших, наприклад громадських, релігійних та культурних інтелектуалів, які порушують наболілі проблеми перед владою. Досить швидко починає панувати плутанина, наприклад якщо йдеться про культурне й етнічне розмаїття: чи визнавати його, і до яких меж, а також яка соціальна й політична відповідальність із цього випливає, тож інтелектуали влаштовують ідеологічні дебати між собою. Стають уїдливими, нападкуватими, викривають і підозрюють, не пропонуючи конструктивного бачення майбутнього, шляхів загальної відповідальності.

Точкою консенсусу впродовж останніх кількох десятиліть є надзвичайне піднесення в усьому світі суспільних та гуманітарних дисциплін. Це дає розуміння, яке цілком узгоджує емпіричні знання з теоретичними, філософськими напрацюваннями. Вони висвітлюють публічні дискусії із солідним знанням справи, репрезентативно, науково, спираючись на реальні дослідження й водночас на загальнолюдські цінності. Найкраще в цьому – поєднання чіткості й компетентності, морально-етичної заангажованості й критичності. І саме так формується суспільна відповідальність.

ХХ століття було добою класичних інтелектуалів, ХХІ відзначило їхній історичний занепад, входження до гри науковців суспільних та гуманітарних дисциплін.



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено