Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
23 січня, 2013

Світ симулякрів

Той факт, що Україну від часу здобуття незалежності з перемінним успіхом втягують у так званий русскій мір, гадаю, ні для кого не є секретом. У різні роки «русскій мір» мав різні назви (СНД, ЄЕП, Митний союз), які, застаріваючи, змінювали одна одну, але суть завжди залишалася тією самою. Поняття «русскій мір» загалом є евфемізмом слова «імперія». Щоб нікого не лякати, стару грізну казку просто виклали на новий мирний лад.

Для мільйонів росіян, що залишилися за межами історичної батьківщини після розпаду СРСР, Росія все одно, що земля обітована, а коли є ілюзія, то і жерці, охочі отримати з неї профіт, обов'язково знайдуться – старий Ніцше не дасть збрехати. Концепція «русского міра», нової імперії, виявилася цілком життєздатною релігією для таких «покинутих» росіян. Зараз її активно використовує у своїх інтересах тамтешня влада, яка утримує в такий спосіб у сфері своїх бізнес-інтересів прилеглі до Росії держави з великою часткою російськомовного населення.

Що ж таке цей самий «русскій мір»?

Насамперед це – культурний простір. Заявляючи про права на багату культурно-історичну спадщину колишньої імперії, сучасна Росія старанно намагається переконати сусідів, ніби ця сама імперія досі існує. Що нова псевдоімперія Путіна є продовженням старої, муляж якої старанно ліплять з воску і підфарбовують, так само, як фантастичні маніяки з американського фільму жахів «Будинок воскових фігур» ліпили з воску своє жахливе місто. Коли про «русскій мір» оповідає Бузина, чи якийсь інший пропагандист Кремля, перед нами постає світ ілюзій. Ми чуємо прізвища: Пушкін, Толстой і Чайковскій, історії про імператорів та полководців, великі битви, Срібне століття ... Та хіба все це і є сучасний «русскій мір», частиною якого нам так наполегливо пропонують стати?

Так, безперечно, Пушкін, Достоєвскій і Чєхов – яскраві зірки світової літератури. Поза сумнівом, у історії Російської імперії були і Срібне століття, і славні військові перемоги. Адепти «русского міра» забувають зазвичай згадати лише про те, що все це було в далекому минулому та з іншими людьми, які здебільшого мали неросійські прізвища. Стара імперія давно стерта з мапи світу, витоптана чобітьми революцій, забудована бараками соціалістичних надлюдей. «Русскій мір» сьогоднішніх пропагандистів – це такий собі фільм «Сибірський цирульник». Збірка найкращих параграфів з історичного підручника, казкова картинка, але картинка ця, на жаль, не має нічого спільного з дійсністю. Вона є лише фікцією.

Російська Федерація Путіна лише має ту саму територію, що й Російська імперія Романових, але спільного в них стільки ж, скільки у Стамбула з Константинополем. В наші часи РФ – це країна постмодерну, країна Ґалкіна, Пуґачовой, Лєпса і Донцовой. Зозуленя-мутант, підкинуте в імперське гніздо. Її культурний простір не відповідає тому, що пропонують нам у яскравій ретрообгортці.

Для того щоб зрозуміти, що таке сучасний «русскій мір», необхідно просто увімкнути телевізор і переглянути російські телепрограми, які дивляться більшість росіян. Для чистоти експерименту можна вимкнути телевізор і ввімкнути радіо. Нарешті, можна зайти навіть в інтернет та порахувати на youtube.com кількість переглядів кліпів Стаса Міхайлова – там уже точно немає підтасовок. Такий «русскій мір» не до душі, мабуть, навіть шовіністу Бузині, але саме він реальний і відчутний, на відміну від мертвого, казкового світу Достоєвского та Пастернака. Саме він кожен день доводить самого себе та стверджується у реальності. Якщо ви дивилися телевізор під час новорічних свят, то вам не потрібно пояснювати, чим він є. Санкціоновані державною цензурою телемумії, що окупували телепростір у перші дні січня є тією самою офіційною, дозволеною російською масовою культурою. Культурою тих персонажів, що фінансують діяльність наших українських «русскіх мірян».

Коли черговий кремлівський пропагандист стверджує, що Україна є частиною «русского міра», в таких словах є неабияка частка істини. Насправді, культурний простір Росії охоплює Україну. Але цей «русскій мір» не світ російських класиків, а світ «реальних пацанів» та зірок шансону, світ пропаганди й агресивних попів, які мріють закувати паству в кайдани мракобісся й цензури. Нормальна людина від такого світу триматиметься подалі.

Звичайно, у своєму жлобстві Росія аж ніяк не унікальна, шанувальників низькосортної попси не бракує й в Україні, й у Грузії, й у Молдавії, але це не привід для тісної дружби і тим більше, для об'єднання в одну державу. Рівний за якістю «український світ» – свій культурний простір – ми цілком можемо організувати й у себе. Своїх виконавців для новорічних «блакитних вогників» у нас цілком досить.

Романтикам, що сумують за втраченою імперією, необхідно розуміти, що, визнавши себе частиною «русского міра», їм доведеться опинитися не у світі геніальних композиторів, бравих гусарів і славних флотоводців, але в задушливому, кастрованому світі Першого каналу, сайта «Однако», гурту « Бутырка» та войовничого чорносотенця Чапліна. Тому що композитори та флотоводці мертві, а Чаплін живий, читає лекції в МҐУ та отримує урядові нагороди.

Реальність належить живим, а не мерцям.



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено