Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
26 листопада, 2012

Шоколадний русифікатор

За совєтської влади було важко зберегти «чистоту», свого часу, відмовившись іти працювати на котрийсь із великих київських заводів, де існував великий ризик, що доведеться працювати на війну, я три роки заробляв собі на прожиття на кондитерській фабриці.

Звісно, й там, у моєму величезному цеху, існував окремий, закритий для решти робітників цеху поверх, де виробляли вишукані цукерки, а на тому поверсі була ще й окрема закрита кімната, де ремісничим способом виготовляли цукерки для тих, хто мав «найвитонченіше» піднебіння, тобто для тодішньої партійної сволоти, кожному мерзотникові пакували в окремий підписаний (!) ящик різний асортимент коробок із цукерками й відправляли.

Але від моїх зусиль залежала робота всього цеху, тож я тішив себе думкою, що я не зміцнюю тоталітарну державу, а виробляю цукерки для дітей, бо ж відомо, що діти, як і коні, не винні. Діти, мабуть, ― єдині святощі, які існують у цьому світі.

І от у нашій теперішній віртуально незалежній державі нарешті зазіхнули й на ці святощі, менеджмент шоколадного «короля» видали наказ, що солодощі для українських дітей мають бути тільки в російських обгортках. Якщо «Рускоє радіо» гугнявить, що «всьо рускоє ― хорошо», наш шеф-кондитер надумав підспівувати йому і кричати на кожній обгортці, що «всьо рускоє ― сладко».

«Король» виявився насправді лакеєм, «пріплясивающім» перед начальственним примітивом, цей «король» у лакейській лівреї вирішив від самого малку позбавити наших діток рідної мови, надумав своєю шоколадною довбнею перековувати хохла, навертати його на шлях російської істини, боротися з національним українським збоченням.

Лакей на міністерській посаді нарешті опанував «економіку» і, втративши всяку людську й національну гідність, підвів під свою зраду та відступництво ультрановаторське «економічне обґрунтування». Запізнився, перевертень: «за шмат гнилої ковбаси у вас хоч матір попроси, ― все оддасте», ― писав Шевченко. Оце й становить суть української і економіки, і політики.

У цьому дітовбивчому жесті нашого метра-шоколадника з разючою силою розкрилася таємниця української душі (як конкретного різновиду так званої слов’янської душі). Українська душа багатогранна, широка і щедра, але їй притаманна одна унікальна й неповторна риса, і тут жоден народ не зможе дорівнятися до нас. Адже ми українці! Ця риса ― нице колінкування, запопадливе низькопоклонство, догідливе прислужництво; одне слово, мерзенне лакейство.

Всі амбіції, здібності й високі поривання ― все перекреслене запобігливими плазуванням, огидним малоросійським страхом. Про яке політичне майбутнє може думати лакей? Що запропонує країні народний обранець, який, тільки-но вхопившись за мандат, заперечує саме існування свого народу, перекреслює його мову, нищить у зародку джерела українського відродження?

Отак чимало нас, талановитих і здібних, покоління за поколінням, наступає на давні граблі й кладе до кишені тридцять срібняків. Коли нарешті відсохне ця рука, коли нарешті ту унікальну й неповторну українську рису замінить звичайна людська гідність?



Теги
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено