Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
26 листопада, 2012

Кров опозиції є насінням України

Між опозиційними політиками і простими українцями існує величезна прірва, яка зрештою шкодить встановленню сталої демократії і розбудови процвітаючої країни. Політичний тиск “регіоналів” на новообраних кандидатів має всі шанси її зруйнувати.

Ранньохристиянський теолог Тертуліан свого часу написав наступні слова “Semen est sanguis christianorum”, які найчастіше перекладаються “кров християн є насінням Церкви”. Головний сенс фрази полягав у тому, що від часів апостолів до сучасності мучеництво заради Христа є творення Церкви Божої, тому що мучеництво є продовження апостольського служіння світові. Будь-яке страждання, смерть і гоніння віруючих є, якби це не виглядало алогічним, лише зміцнює християнську спільноту і сприяє її розширенню. 

У ЗМІ одразу після остаточного підрахунку голосів визначення кількості місць у парламенті для кожної партії з'явилися повідомлення про непоодинокі спроби перетягнути до провладного табору новообраних депутатів. Від представників об'єднаної опозиції і УДАРу надходили повідомлення про тиск на політиків.

Безумовно, для справжньої демократичної країні подібні методи боротьби і “формування” партійної коаліції є неприпустимими. Проте крім сорому за державу і жалю до опозиціонерів в мене виникають інші почуття. Нехай це звучатиме цинічно і жорстоко: опозиційні політики повинні нарешті постраждати. 

Давайте чесно визнаємо: донині життя української опозиції, за винятком декількох осіб на кшталт Юлії Тимошенко і Юрія Луценка, було спокійним і привільним. Цілеспрямованих  політичних репресій проти опозиційного табору загалом не застосовувалося, на відміну від свідомих і активних громадян на кшталт учасника податкового майдану і мовних протестів Віталія Грузинова, який досі перебуває у СІЗО. За великим рахунком, переслідування опозиції не набуло системного характеру — виключно особиста помста окремим персоналіям

У тої час як в країні розбудовувався авторитарний режим Віктора Януковича, опозиційні політики примудрилися відвідувати ток-шоу на телебаченні, подорожувати світом, зустрічатися із західними дипломатами і політиками, вирішувати долю України у недешевих ресторанах і набиратися сил для боротьби із злочинною владою у комфортних СПА-салонах.

Висловлюючи обурення з приводу ув'язнення опозиційних лідерів, тим не менш, політики мали певних захист — недоторканність завдяки депутатським мандатам і статусу. На публіці вони люблять згадувати про свавілля, вибіркове судочинство і відсутність верховенства права, але все це на рівні теорії. На своїй власній шкірі вони жодного разу не відчули так званого “ментовского беспредела”. Мені важко згадати випадки, коли б якогось  відомого опозиціонера затримала міліція, сфабрикувала кримінальну справу, катувала у СІЗО, зробила інвалідом і не понесла за скоєне покарання.

Звісно, становище українських опозиціонерів жодним чином не можна порівнювати із правами і можливостями колег, що представляють демократичні країни. Проте, на тлі соціально-економічних злиднів і безправ'я простих українців, вони відскіпалися малою кров'ю. Отже, політична опозиція і простий народ жили у двох зовсім різних світах. Як не крути, але українську політику формують переважно “мажори”: опозиційні, провладні, тушки — все одне мажори.

Кожен потенційний або діючий депутат має усвідомити: його пересування на дорогих автівках із власної оселі до Верховної ради, звідти до ресторану ресторану, або закордонні поїздки в одну чудову мить можуть перетворитися на маршрут між судом і податковою, наприклад.

Опозиційні політики повинні довести свою принциповість та альтернативу нинішній владі, не лише на словах під час мітингів і участі у телеефірах. Вони повинні страждати так само, як страждає кожен пересічний українець. Якщо народ без депутатської недоторканності зазнає на своїй шкірі свавілля правоохоронців і суддів, без депутатських пільг, зарплат і лобістських можливостей всі жахіття соціально-економічної стагнації в країні, то депутати мусять так само на своєму рівні страждати від тисків і погроз з боку “регіоналів”.

Це цілком логічний і нормальний розвиток подій. У протилежному випадку між народом і політичною опозицією виникає прірва, за умов якої політики відірвані від реальних потреб людей, а громадяни геть не довіряють своїм представникам в органах влади. А це вкрай деструктивна ситуація, яка, безумовно, веде за собою створення міцного авторитарного режиму із подальшим переходом до диктатури. Подібне відбулося свого часу у сучасній Російській Федерації та її сусіда — Білорусі. 

Безцеремонність регіоналів у досягненні власних політичних цілей повинна нарешті навчити лідерів опозиції: найкращим їхнім захисником можуть стати люди, що вийшли на вулицю. Цей принцип показово спрацював у проблемних мажоритарних округах, де влада намагалася шляхом фальсифікацій і фізичного втручання вирішити долю голосування на власну користь. Де були протести людей (а не нагнані за гроші прапороносці), там “регіонали” не реалізували  свої плани. А без наявності первинних партійних осередків, реального членства і  щирих прихильників забезпечити масові вуличні протести не можливо. 

Тиск і погрози для багатьох депутатів принагідна можливість довести, що вони опинилися у політиці не завдяки чиїсь протекції і зв'язкам, а саме через політичну принциповість, стійкість і готовність йти до кінця у реалізації власних ідей з реформування країни. Заодно перевірити на вошивість партійних лідерів: чи готові вони захищати своїх однопартійців не йдучи на компроміс із владою, чи дійсно “опозиція своїх не здає”.

Політична системна криза в Україні зазнала такої глибини, що опозиція мусить власною кров'ю доводити свою близькість з народом.



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено