Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
9 жовтня, 2009

Хвора медицина

Головна причина небезпечної ситуації у вітчизняній медицині – тяжко хвора система державності
Матеріал друкованого видання
№ 41 (102)
від 9 жовтня, 2009
Не так давно у київському офісі Світового банку відбулася зустріч експертів, які представляють систему охорони здоров’я. Довгих п’ятнадцять років Світовий банк намагається вмовити нас, українців, звернути увагу на проблеми охорони здоров’я. Вмовляє, оплачує дослідження, пропонує допомогу. Все марно. Всі п’ятнадцять років ми чинимо опір.
 
Радянська система охорони здоров’я не була ідеальною, але цілком відповідала політичним та економічним реаліям країни. І тоді були серйозні проблеми в медицині: лікарям забороняли виписувати «дефіцитні» медикаменти, майже не було адекватної часу медичної техніки, траплялися спалахи небезпечних інфекцій. Але все це, як і багато іншого, ретельно приховували від радянської людини – газети, радіо і телебачення СРСР переконували її у все нових і нових досягненнях віт­чизняної охорони здоров’я. А саме радянське партійно-державне начальство лікувалося разом із сім’ями в закритих медичних установах так званого 4-го управління Мінздоров’я СРСР, де дефіциту не було.
 
Сьогодні ми живемо в абсолютно іншій країні. З іншими політичними, економічними та соціальними реаліями. Неспроможність ниніш­­ньої системи охорони здоров’я в Україні очевидна. Хоча реалії фінансування зовсім не такі, про які говорять міністри, котрі змінюють один одного: огидна за якістю система висмоктує з валового національного доходу до 7% грошей! Це цілком солідна сума, що витрачається на неефективні ланки системи.
 
Хто винен? Черговий міністр охорони здоров’я, який зазвичай закінчує свою міністерську кар’єру з докторською дисертацією і науковим званням професора? Поміж інших і міністр. Насправді все не так просто. Міністерство охорони здоров’я, як і будь-яке інше, є правозастосовним органом, не здатним визначати напрями соціальної політики в країні. З ним у нас справді серйозні проблеми. Але і з рештою міністерств також. Тяжко хвора система української державності – ось головна причина небезпечної ситуації в медицині.
 
Нас намагаються запевнити: все зміниться на краще, тільки-но введемо страхову модель охорони здоров’я. Цивілізований світ використовує три способи фінансування охорони здоров’я: бюджетне, державне страхове і приватне (комерційне). Особисто мені, людині, яка виросла в реаліях СРСР, ближча і зрозуміліша бюджетна модель, де всім і все гарантується. На жаль, і я це розумію, таке сьогодні неможливо. Альтернативи медичному страхуванню немає. Розумію й інше: намір численних професійних лобістів і групи народних депутатів запровадити в країні модель приватної страхової медицини – шлях до катастрофи. Катастрофи для нас, пересічних українських громадян, які не мають можливості лікуватися в клініках Швейцарії та Австрії.
 
Наші реалії сумні. Високовитратна й низько­ефективна система національної охорони здоров’я з’їсть і зруйнує навіть найоптимальнішу страхову модель. Шлях до страхової медицини важкий і довгий. За нинішньої кадрової політики в системі охорони здоров’я ми не маємо шансів на реальні позитивні зміни. Протиприродний показник «виконання ліжко-дня» робить оптимізацію системи неможливою. Відсутність у системі стандартів лікування дає лікарю змогу безконтрольно призначати лікування із суто меркантильних міркувань, ре­­комендуючи медикаменти і процедури, абсолютно непотрібні пацієнтові. Велика кількість поганих лікарень та амбулаторій, що нібито обслуговують сільських мешканців, перешкоджає концентрації грошей і лікувальних можливостей у великих, ефективних медичних центрах. Тотальна корупція державних структур, що здійснюють закупівлі медикаментів і медичної техніки коштом платників податків, давно перетворила вітчизняну фармацевтику на бізнес, не обмежений моральними нормами та юридичною відповідальністю. Спотворена, навіть порівняно з періодом тоталітарного СРСР, система підготовки й атестації медичного персоналу, включаючи той, що формує потоки псевдоавторитетів Вищої атестаційної комісії, призводить до появи дедалі більшої кількості соціально небезпечних псевдоспеціалістів...
 
В офісі Світового банку один із закордонних експертів емоційно вигукнув: «П’ятнадцять років ми намагаємося допомогти вам. Ось вже і в Білорусі, Казахстані й навіть у Молдові починаються серйозні зміни в системі охорони здоров’я. Але не у вас, в Україні».

Це правда. Просто багатьох влаштовує нинішній стан справ у вітчизняній медицині.



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено