Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
22 жовтня, 2012

Як змусити нас піти на вибори?

Як заохотити свого виборця до політичної активності? Це запитання актуальне в найбільш демократичних державах світу. Швейцарія та США, Японія та Естонія – скрізь, до кожних виборів відбувається громадянська кампанія з підвищення довіри до права голосу, тобто до безпосередньої демократії.

В Польщі 2009 року під час виборів до Європарламенту, згідно з соціологічними опитуваннями, лише 36% поляків були зацікавлені самими виборами, натомість 59% виявилися байдужими. У зв’язку з цим була запущена серйозна кампанія з роз’яснення принципу безпосередньої демократії, важливості участі в голосуванні. Але відвідуваність сягнула всього-на-всього 24,5%. У 2011-му в Польщі відбувались вибори до Сейму (польського парламенту), і явка вже становила 49%, тобто вдвічі вища.

Як мобілізувати свій електорат? Нагоду зробити це, тобто піти шляхом Естонії, демократичні політики вже втратили, принаймні на найближчі роки. На жаль, українські демократичні сили ніколи не відзначалися далекоглядністю і, тим більше, не навчились запозичувати перевірені та дієві способи політичної боротьби.

Постер, що закликає прийти на президентські вибори в США 2012

У 2005-му, коли українські демократи затято ділили владу, в Естонії вперше у світі було реалізовано систему електронного голосування. Протестували її того ж року на виборах до муніципалітету.

Ще 2007-го, на виборах до Естонського парламенту, віддавати голоси можна було через інтернет. Порівняно з 2003 роком явка на вибори зросла. Всього участь у віддаленому інтернет-голосуванні взяло лише 3,4%. Але Партії реформ Естонії вистачило всього 1% для перемоги. А 2010-го в Україні ці 3,4%, які не могли проголосувати за місцем проживання, можливо, могли змінити долю президентських перегонів.

Брутальний постер "Голосуй, або стули пельку", США

А тепер увага! Останні парламентські вибори в Естонії відбувалися 2011 року. Явка зросла на 63,53% порівняно з 2003 і 2007 роками. Але сягнула всього 27,4%, до речі, понад половина з них проголосували через інтернет. Тобто більшість. Важко уявити цю маленьку країну з населенням 1,2 млн осіб, в якій майже немає політичних ток-шоу, дискусія точиться в парламенті, а такої температури кипіння, як під час передвиборчої гонки, там не було від часів падіння СРСР. Тут вибори – це навіть не тема для суперечок. Новизною на останніх виборах крім інтернет-голосування було ще й те, що можна було скористатися навіть простішою процедурою реєстрації. Це верифікація виборця за мобільним телефоном. Один телефон – один паспорт. Чи сплачували ви рахунки через мережу? Це цілком безпечно, чому б цю систему не застосувати і для голосування?

Польський плакат "Бридко голосувати? Голосуй в рукавичках!" (2011 рік) Активісти влаштували з цього чималий флешмоб, що був повтором акції до президентських виборів у Франції 2002 року

Електронна система не лише дистанційна. Ті, хто приходить на виборчі дільниці, голосують пальцем з екрана монітору. Навіщо витрачати кошти на придбання камер спостереження на вибори, якщо можна вкласти їх у прозору електронну систему голосування? Особливістю є й те, що ви можете за два тижні до виборів проголосувати через інтернет. І протягом цих двох тижнів будь-яку кількість разів змінити свою думку.

Вибори мають бути так само простими, як надіслати знайомому лист. Чи вийти в магазин за молоком. Незалежно від того, в якій частині світу перебуваєш, ти маєш змогу купити молоко в магазині. Це мобілізація молодого електорату. А саме він є силою, здатною завадити пройти КПУ до парламенту або улюбленцю бабусь – стати мером столиці. Крім того, це можливість голосувати тим, хто живе за кордоном України нелегально чи неофіційно. Більшість із них – у Європі, тому навряд чи це потенційний електорат комуністів або регіоналів.

"Впливай на завтрашній день. Реєструйся і голосуй" США 2012

Підкуп – це не суто українське явище, як про це часто пишуть українські медіа. До такого способу здобути голоси вдавалися й у Литві та Латвії, в Італії та Португалії. Годі й казати про бідолашну Грецію. Втім, методи дещо відмінні. В більшості країн ЄС заборонені навіть безкоштовні концерти, партійна символіка будь-де, крім агітматеріалів. Наприклад, турне «З Україною в серці» на підтримку Юлії Тимошенко в більшості країн ЄС вважалося б методом підкупу виборця. Хоча в той самий час у США це не заборонено. Слід згадати і про карети швидкої із символікою БЮТ, що кілька років тому з’явилися в селах. Регіонали взяли на озброєння цей метод, тож цьогоріч, згідно з розслідуванням ТВі, 200 карет, які вже рік стоять на стоянці (певно, їх треба було закрити ще минулим бюджетом), будуть вручені потрібними людьми в потрібних місцях.

Це трафарет активної кампанії до виборів в США 2012, який навпаки підбурює електорат ігнорувати вибори (anti-politics.ws).

Шлях роз’яснень–найреальніший і найдемократичніший шлях для представників опозиції. Хоча для цього також, можливо, запізно. У США та Польщі різні громадські організації та державні органи, яким, звісно, заборонено агітувати, займаються підготовчою роботою з виборцем. Тобто роз’ясненнями, для чого іти на вибори, чим різняться програми кандидатів, як реєструватися і як голосувати. Але найбільший обсяг роботи пов'язаний зі створенням мотивації іти на вибори і брати участь в безпосередній владі народу. В Україні радянська система не створила жодного дієвого консультативного органу для громадян, тому на державу розраховувати марно. За підсумками роботи більшості міжнародних фундацій в Україні можна стверджувати, що українські ГО працюють не надто активно і досить багато грантодавців вийшли з ринку, зайшовши сюди у 2005-му.

"Не голосуєш? Не нарікай!" плакат 2008-го року, США

Тому, цілком можливо, що саме українським опозиційним силам потрібно об’єднатися ще до виборів. Не для залякувань, не для спільних обіцянок і маніфестів, а для скрупульозної роботи над роз’ясненням для виборця, що таке самі вибори, для чого вони відбуваються і чому варто скористатися своїм правом голосу.  

Роз’яснювати можна не лише традиційними методами. В багатьох країнах світу до цього долучається навіть вуличне мистецтво.

Кампанія в Польщі. Відомі актори в ролику «Рухай дупою і йди голосувати»

Кампанія до парламентських виборів у Польщі. Переклад: Юрек Овсяк: «Тішусь, що живу у вільній країні. Тішусь, що маю право вибору. Голосуйте за кого хочете і йдіть на вибори!» Моніка Бродка: «Не хочу зазирати в майбутнє, але хочу бути його частиною. Для цього піду голосувати, бо не роблю цього для політиків, а лише для себе. Вирішуємо самі, як виглядатимуть наступні роки, бо я вірю в те, що найкраще попереду». Мацей Штур: «Живемо в країні з фантастичними людьми. Взагалі Польща – це чудове місце. Йдіть голосувати. Варто голосувати, варто мати вплив. Я голосую»



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено