Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
9 жовтня, 2009

Візит до Дахау

Життєвий шлях мого діда проходив через цей концтабір
Матеріал друкованого видання
№ 41 (102)
від 9 жовтня, 2009

 

Щебінь лунко хрускотів під ногами. Ми йшли від паркувального майданчика до музею, а я намагалася зібратися з мужністю. Цей концентраційний табір зламав долю мого діда і залишив незагойну рану в душах моїх рідних. Він народився як Турчин Микола, а тут називався №51837…
 
На початку ХХ століття Дахау було розвиненим промисловим центром зі зручним залізничним вузлом. За однією з версій, на виборах 1932 року місцеві мешканці проголосували проти Адольфа Гітлера, тому він і побудував цей один із перших концтаборів так, щоб сморід спалюваних тіл нагадував виборцям про їхню помилку. В 1930-х тут постала велика фабрика, що вироб­ляла смерть. Гітлер прийшов до влади законним шляхом, але під його керівництвом Німеччина визнала ворогами майже весь світ, особливо близьких сусідів. Виходить, і своїх співвітчизників також.
 
Зараз Дахау – типове німецьке місто, тут хороші дороги, невисокі будинки з квітучими вазонами на балконах. На полях, де стелився попіл спалених людей, вирощують гладіолуси, троянди й петунії. А меморіальний комплекс «Дахау» заховався поміж сучасних заводів, ми не одразу його й знайшли.
 
За паркування авто заплатили три євро – ці гроші надходять у фонд підтримки меморіального комплексу. А вхід до музею безплатний. Перед ним – скульптура роботи Нандора Гліда. Вона створена неначе з чорних худих людських тіл, що переплетені колючим дротом.
 
Я щосили стримую сльози, але зрештою вони прориваються, щойно заходимо крізь ворота з написом ARBEIT MACHT FREI («Праця звільняє») на апельплац – майдан перед бараками. Саме тут по кілька годин щодня протягом року стояв мій дід. Есесівці регулярно влаштовували перегук, і кожного четвертого з шеренги змушували йти на жахливу смерть. Через багато років після війни діду наснився страшний сон. Він кричав: «Я четвертий! Ви чуєте: я четвертий!»
 
Я ховала сльози за темними окулярами. Дід мало розповідав про перебування у концтаборі, для нього назавжди це лишилося страшною психологічною травмою.
 
За весь час існування концтабору Дахау тут було ув’язнено понад 200 тис. осіб різних національностей і навіть різних континентів. П’ята частина з них загинули.
 
За бараками – меморіальний комплекс на пам’ять про загиблих євреїв. Також на території табору є протестантська церква «Примирення», монастир кармеліток Holy Blood («Свята кров»), Меморіальне кладови­­ще, італійська каплиця Regina Pacis та руська православна церква Воскресіння Хри­стового – звільнення в’язнів конц­­­табору сталося якраз напередодні Великодня. А ще Восьмикутна башта – меморіальна зала пам’яті жертв концтабору.
 
Через окремі ворота – вхід до крематорію. Територія навколо цього будинку відгороджена колючим дротом. Туди не пускали в’язнів, лише тих, хто ніколи вже не повертався, і тих, хто був змушений працювати біля печей.
 
Дід був у неволі майже два роки – аж до звільнення американцями 29 квітня 1945 року. А повернувся додому якраз на Спаса, у серпні, коли посвятили яблука. Він добирався додому п’ять місяців!
…Діда з нами вже немає багато років. Встановити хоча б приблизну кількість наших співвітчизників, які загинули в Дахау, важко. Їх записували або як громадян Радянського Союзу, або як росіян, або як поляків.
 
Ми планували заїхати в концтабір на хвильку – пофотографувати, щоб потім показати донькам діда – моїй мамі й тітці. А пробули понад три години. Я вдивлялася у старі фото на стендах, читала написи, газетні вирізки, торкалася стін...
 
Виходиш звідти і згадуєш, що у світі й досі є концтабори, хай там як називається влада їхніх країн – соціалістична чи націонал-демократична. А ще починаєш дужче поважати німців, які змогли визнати провину своїх батьків і дідів, жити з цим і попередити інші народи про загрозу приходу до влади тоталітарних режимів та лідерів.


Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено