Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
2 вересня, 2012

Поки не дамо копняка - не полетять

Віталій Грузинов - здоровенний, постійно усміхнений чолов’яга, відомий у патріотичних колах під псевдом Ведмідь. Коли суддя, з‘ясовуючи анкетні дані, спитала його: «Ви росіянин?», Віталій відповів: «Росіяни живуть у Росії. А я за національністю русскій, але я громадянин України і в душі українець»

Днями Голосіївський районний суд відправив Віталія на два місяці у СІЗО – за те, що, згідно з версією обвинувачення,  він залишив два дрібні синці на тулубах працівників спецпідрозділу «Беркут». Це було 4 липня, коли «беркутівці», у шоломах і з кийками, били протестувальників проти щойно прийнятого закону про мови, намагаючись відтіснити їх від Українського дому.  Віталій був тоді у перших рядах – разом з простими хлопцями і чільними опозиційними політиками. Побільше б нам таких росіян.

Майже два роки тому Грузинов брав активну участь у протестах підприємців проти нового Податкового кодексу. За це він деякий час пробув під вартою, і його досі судять – за нібито пошкоджене покриття Майдану. Тоді все закінчилося тим самим, що й тепер – наївні провінційні підприємці, щасливі і приголомшені тим, що Сам попив з ними чайок у наметах, повірили в обіцянки і роз’їхалися по домівках, не довівши протест до кінця. Розплачуватися за це довелося кільком відчайдухам, зокрема, Грузинову. (Та й усій Україні, якщо подумати). Серед тисяч протестувальників обрали саме їх, бо в минулому вони мали судимості. У нашій державі людина з судимістю – ніби й не зовсім людина, і поводитися з нею можна не так, як  з рештою громадян. Це абсолютно незаконно, але що в нашій державі законно?

Переслідуючи саме цих хлопців, влада також намагалася створити у суспільства враження, що проти неї виступають лише якісь кримінальники. 

«Мовні» протести, на жаль, теж завершилися пшиком. Литвин для вигляду подав у відставку, владі вдалося виграти час, збити напруження. Коли з-під Українського дому пішли опозиційні політики, стало ясно, що протест приречений - хоча прості позапартійні активісти, зокрема, голодувальники, трималися ще довго, а владі навіть чи не вперше вистачило розуму не розганяти їх.

Виходом і порятунком і тоді, і зараз було не відступати, дотискати владу. Поки є велика кількість людей, поки протестні настрої сягають високого градусу, поставити перед собою конкретну мету і не збавляти обертів, поки її не буде досягнуто. Тоді, два роки тому, цією метою могло б бути скасування податкового кодексу і відставка уряду Азарова. Зараз – скасування мовного закону і відставка Литвина.

Але люди розійшлися, і влада, як завжди, перечекавши трохи, запровадила те, що збиралася, і розпочала репресії. Звісно, ув’язненням Грузинова покарання «мовних» активістів не скінчиться.

Бо скоро вибори. Значить, фальсифікації. Значить, масові протести. Отже, влада швидкими темпами намагається довидзьобувати з натовпу тих, хто здатний на активні дії. Тим більше, на силові дії – тобто, захищатися і захищати людей, якщо силовики почнуть бєспрєдєл.

Поки тривав суд з обрання запобіжного заходу для Грузинова, не допущені у зал активісти обклеювали коридор плакатами на його підтримку: «Ведмедя клітка не втримає» і «Беркут – птаха горда, поки не копнеш ногою - не полетить».

Цей суд вразив навіть мене, звиклу до подібних судилищ. З одного боку – хамство і абсолютно неприхований цинізм, з іншого – страх. Скажений переляк суддів і охорони перед присутністю журналістів і намагання створити нам усі перешкоди і незручності, які тільки можуть бути. Напівзакрите засідання - нібито щоб не порушувати таємницю досудового слідства, як висловилася суддя Наталя Чередніченко, до зали пустили лише учасників процесу (суддя, підсудний, прокурор, адвокат, секретар суду), родичів підсудного, народного депутата Андрія Павловського і його помічників. Відверта брехня – що Грузинов ухилявся від слідства і перебував у розшуку (жив вдома і регулярно з’являвся на суди по «податковій» справі). Жорстокість – Віталію не дали, хоча він про це просив, відстрочки на три дні, щоб уперше відвести дитину до першого класу. Справді, вони поводяться так, ніби сьогодні їм належить увесь світ.

Випадковий таксист родом із Донецька розповів мені, що на Донеччині від них всі уже вовками виють: воскреслі і недостріляні герої 90-х з біло-синіми партквитками відбирають у підприємців їхній бізнес. Просто приходять і відбирають, силою.

З ними не може бути ніяких компромісів. Їх треба гнати. Я зроблю для цього все, що від мене залежить. І кожен, хто це зараз читає, повинен зробити для цього все, що від нього залежить. Щоб голосували за них хіба що адепти новоствореної в інтернеті Церкви Свідків Покращення.



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено