Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
22 січня, 2010

Голосуй розумом

Апеляція до серця зайва, коли час думати головою. І голосувати розумом
Матеріал друкованого видання
№ 3 (116)
від 22 січня, 2010

Інтернет переповнений банерами: «Голосуй за Юлю! Голосуй серцем». Робиш клік по картинці й бачиш міні-ролики, змонтовані на основі «Аватара», «300 спартанців» та інших відомих фільмів. Голос за кадром апелює до вічних цінностей, закликає голосувати за політика Тимошенко, прислухатися до голосу свого серця. І як підказка – галочка у вигляді червоного сердечка БЮТ.

У першому турі я не голосував за лідерку БЮТ, але думаю зробити це в другому. Кажу це одразу, за прикладом лобістів в американському конгресі. Зеко­номлю час тих, хто все вже вирішив. Заздрю таким. Вони можуть далі не читати.

Мені як громадянинові від президента нічого не потрібно. Крім того набору функцій, що прописані в Конституції. Хочу лише найняти на роботу людину, яка визначений час буде державним менеджером. І у своїх пошуках керуюся тим, хто найкраще підготовлений до цієї роботи. Оскільки кандидатів залишилося лише два, роблю вибір із тих, хто є.

Звісно, ще є місце для галочки навпроти позиції «Не підтримую жодного кандидата». Слава Богу, що є. Попри, до речі, намагання БЮТ забрати у громадян таке право. Голосом «проти всіх» більше – голосом менше. Нічого це не змінить. Перевірено не раз. Хіба потішить інфантильну свідомість, бо приходу одного з двох політиків таким чином не зупинити.

Ми ж не настільки діти, щоб не розуміти: в умовах десятивідсоткового відставання одного з кандидатів заклики не йти на вибори, викреслювати обох, малювати на бюлетенях фалічні символи тощо працюють лише на одну мету – перемогу лідера. І його прізвище Янукович.

Позиція багатьох моїх знайомих – «вони, Янукович і Тимошенко, однакові», «у сортах лайна не розбираюся» і «я не подарую їм свого голосу». Ок. Така позиція має право на існування, але погодитися з нею ніяк не можу.

Дивлячись на портрети кандидатів, хочеться, щоб країна мала інший вибір. І вона його матиме. Через п’ять років, у 2015-му. Якщо ж все буде добре. Якщо буде не дуже добре, вибори будуть раніше.
Про Тимошенко все вже давно сказано, тому говорити щось раціональне навряд чи варто. Навіть її штаб це розуміє, саме тому закликає голосувати серцем. Я ж думаю навпаки: голосувати за Тимошенко треба розумом.

У попередні дні й місяці ми багато чули про Тимошенко – людину, політика й урядовця. Вона не ідеал. Але її опонент – це просто катастрофа. Я так думаю.

Ну гаразд. Можемо скласти руки й нічим не допомагати перемозі Тимошенко. І вона програє, до цього близько. Уявімо на хвилину, що Янукович переміг і вже за два місяці вступив у президентські повноваження. Я не хочу казати про його інавгурацію, на яку приїдуть лише наші «закляті друзі» зі Сходу. Ось посол Росії Зурабов виїхав із Москви, тільки-но туди дійшла інформація про поразку політика Ющенка. Гидко.

Зрештою, біс із тим світом. Наш президент – нам з ним і жити. Щонайменше п’ять років. А може, десять? Подивімося на регіон, звідки почав свою кар’єру майбутній лідер. Чи там є бодай якісь прояви життя – вільні ЗМІ, конкурентне політичне середовище, активний бізнес, громадський сектор? Немає нічого. Янукович і терикони. Повновладдя Партії регіонів на всіх рівнях – від останньої сільради й райради до депутатського корпусу в парламенті. Самі свої. «Чужие здесь не ходят».

З десяти регіонів, де однозначно переміг Янукович, – до речі, це ті самі десять регіонів, де він переміг і 2004-го, – у восьми він уже в першому турі набрав понад половину голосів. У другому — ще більше. Це означає, що, спираючись на «волю народу», цей чоловік підімне під себе весь політичний процес, як це зроблено на Донбасі, Луганщині тощо.

У Тимошенко немає ось таких «базових» регіонів, волею яких можна керувати всією країною. І це дуже добре. Навіть та поки що єдина область – Волинська, котра дала прем’єр-міністрові 53,8%, явно не стане кадровим резервом, яким за досвідом попередніх пришесть Януковича в уряд ставав його рідний Донбас.

Можу тільки уявити уряд Януковича, команду його губернаторів – це те, що нас очікує вже найближчим часом. Підприємці, які кажуть, що при «донецьких» були погані, але все-таки «понятія», а при Тимошенко – суцільне ручне керування, вже завтра зможуть оцінити повернення Миколи Азарова та його «пташенят» у податкову. Хоча очевидно, що й екстенсивні методи поповнення бюджету й Пенсійного фонду треба ревізувати, якщо Юля, звісно, йде у владу всерйоз і надовго.

А може, варто розслабитися й отримувати задоволення від імовірного повернення в уряд Табачника з його маніакальними спробами розколоти Україну, заборонити «галичанську ідеологію», переписати політику в галузі освіти під російський стандарт?.. При Тимошенко його повернення у владу неможливе, а при президентові Януковичу це — майже реальність.

Чи робитиме якісь кроки у напрямку, приміром, політики спільної історичної пам’яті президент Янукович – точно ні. Чи робитиме їх президент Тимошенко – можливо. І за це «можливо» я й проголосую.
Апеляція до серця зайва, коли час думати головою. І голосувати розумом.



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено