Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
17 серпня, 2012

Віртуальний інстинкт

Останнім часом не на жарт обурює, коли хтось у розмові, маючи на увазі сучасну безвихідь у суспільстві, ображено стогне: «Що візьмеш із хліборобів?». Аж бісить від люті, бо відколи слово «хлібороб» стало синонімом гнилизни?

Хліборобами в українській традиції називали добрих ґазд, які мали в хаті, коло хати, за хатою, знали час, коли пітніти на полі, але не відмовляли собі у розвагах, бо могли собі їх дозволити і, якщо було треба, то й на шаблі зналися. Перепрошую за недобрі аналоги, але нинішні плаксії нагадують батраків-шаромижників, які пленталися від паркану до паркану, повертаючись з шинків, часом навіть без сорочки.

Зараз страшенно спаскуджене і водночас розмитим є поняття добра. Те, що для однієї людини є добром, для іншої може бути злом, утім, кожен уважає, що рацію має саме він. Бо людина через свою недосконалість, часто мислить не так, як слід, а як вигідніше. Бо так легше жити. Псевдолегке життя перетворюється на існування з кількома елементарними інстинктами, які возвеличує маскульт.

Насправді, добро завжди залишиться добром, а зло – злом, але то вже глибші знання для тих, хто хоче на такому розумітися. Для загалу в асортименті є різноманітний сурогат, що за якістю нічим не кращий за сурогатні продукти з найближчого супермаркету, які пропонують різні конфесії, секти, течії, угруповання, вірування, партії, об’єднання тощо.

Інших авторитетів у класичному розумінні немає. У мережі всі – письменники, критики, режисери, актори, архітектори, інженери, генерали тощо. Не треба роками муштрувати себе навчанням. Достатньо нагуглитися з потрібної теми. Ці ілюзорні авторитети можуть підмітати сміття на базарі або сидіти під куполом Верховної Ради. Користь від них однакова.

На перший погляд, ситуація смішна, але унікальність її не в тім. А насамперед у тім, що люди мають на все це право. Тобто вони можуть бути такими, як їм заманеться. Будь-хто може з будь-якого приводу висловити будь-яку думку і закинути її в мережу. Якщо інформація заслуговує на увагу, то за годину її обговорюватимуть навіть пінгвіни в Антарктиді.

Цивілізація не раз переживала такі псевдореволюції. Наприклад, з винаходом залізниці «знаючі» люди пророкували наближення смерті людства, мовляв, людина не може їздити швидше, якщо не помиляюся, 17 км/год, адже, якщо перевищить таку швидкість, в її організмі розпочнуться незворотні процеси.

В мережі легко швидко стати генієм, але у ній так само легко назавжди залишитися дурнем. Інтернет дозволяє моментально обмінюватися інформацією. З його появою суперечки на тему, потрібна чи не потрібна глобалізація вже неактуальні. Глобалізація стала лише одним із засобів поступу суспільства.

Але не більше.

Позаяк основа світобудови не змінилася. Хлібороб із комп’ютером залишається хліборобом, а шаромижник з комп’ютером –шаромижником. Важливіше те, як той комп’ютер застосовувати. Чимало людей перетворили його на інструмент для приховування власної нерішучості. Коли хтось сидить за ґратами або в суспільстві коїться щось недобре, не можна заспокоювати себе тим, що ти воюєш зі злом у віртуалі. Зло вчинено в реалі, тож і боротися з ним слід там.

Віртуал притягує ілюзорною простотою способів вирішення проблем. Він заворожує зручностями. Півсотні лайків, кілька десятків дописів, трохи кави, трохи цигарок і боротьба триває. У віртуалі все ілюзорне – перемоги, втрати, протистояння. Справжні лише люди – безцінний ресурс у реальній боротьбі.

Мусимо швидше вийти з віртуалу, бо тим, із ким ми там воюємо, наші звитяги не шкодять. Не всі з них навіть знають, що таке комп’ютер, тому й наша «боротьба» не має жодного сенсу. Навпаки вони раді, що ми «десь» і не заважаємо, поки вони господарюють на власний розсуд у реалі.

Нинішні українці мають дедалі менше спільного зі справжніми хліборобами, які легко міняли косу на шаблю. Хлібороб знав, чого він хоче і як цього домогтися. Він поважав себе, а через те, що поважав себе, шанобливо ставився і до інших і ніколи би не дозволив керувати собою неробам, сила котрих лише в тім, що колись присвоїли собі чужу працю.

Коли ми кепкуємо з хліборобів, то плутаємо їх із нами сьогоднішніми. Звісно, не з усіма нами, а зі стадом вічно голодних селюків за світоглядом (а не мешканців сіл), які перетворили політичну боротьбу на джерело власного збагачення. Але в таких селюках наш порятунок. Якщо нам пощастить перемогти армію професійних патріотів – грошолюбів, то боротьба з іншими опонентами буде легшою.



Теги
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено