Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
2 серпня, 2010

Набіг хрестоносця

Навіщо приїздив патріарх Кирил?

Для ідейних українських націоналістів візит до Києва Патріарха Московського і Всія Русі Кирила став справжнім дарунком. Ще б пак! Гостинний прийом влаштований патріархові українською владою був кращою ілюстрацією тверджень націонал-патріотів про імперські зазіхання Москви на наші терени.

Тим не менш існує версія за якою Патріарха Кирила в Україну вже вдруге за рік привело не бажання популяризації «Русского міру». До Києва голову російського православ’я привели більш земні наміри.

Антисеміти в рясах з еполетами

Російська Православна церква у світовій історії явище унікальне. Самопроголошена у 1448 році, РПЦ від самого початку свого існування відрізнялася шаленою залежністю від влади. На відміну від вищих ієрархів Грецького Православ’я Константинопольського патріархату (центр якого перебував на теренах Туреччини і лишався незалежним від султана) і Римського католицизму (який взагалі панував на королями та імператорами), п’ятьох московських митрополитів РПЦ було усунуто за наказом московських монархів, а митрополита Філіпа – убито у 1569 році за наказом царя Івана Грозного.

Монархічні емігрантські організації у Європі ще й зараз називають священиків РПЦ «попами в погонах», натякаючи на їхні колишні зв’язки з КДБ. Лукавлять насправді шанувальники «єдиної-неділимої». У 1700 році по смерті патріарха Аріана цар Петро І заборонив вибори патріарха. Від 1721 року справами православної церкви управляла суто цивільна організація – Священний Синод.

На Заході часто траплялися випадки, коли представникам влади просто не видавали злочинців що ховалися в католицькому храмі. У Росії в той самий час за вимогою Тайної канцелярії (царського попередника КДБ) священик був зобов’язаний (!) розкрити слідчим таємницю сповіді. Результат не забарився. Коли в березні 1917 року Тимчасовий уряд відмінив обов’язкове причащання в армії, в першу ж неділю до чаші прийшов лише кожен десятий воїн[3].

Більшовики не вигадали нічого нового. Майже 300 років православні миряни сповідувалися, як і в часи СССР, «не батюшці, а оперу». Всі ці роки душами мешканців імперії опікувалися панотці в еполетах.

Не так давно гучний скандал спричинили юдофобські книжки викладачки Академії Генштабу РФ пані Грачової, супроводжувані благословенням єпископа Приморського Веніаміна. В свічних крамничках РПЦ можна знайти ще не й те. І це не дивно, якщо зважити, що в богослужінні у Страсний тиждень священники РПЦ (єдині серед християнських церков) ще й зараз називають іудеїв «сонмищем вбивць» і кличуть гнів господинь на їхні голови. І уряд Ізраїлю на це, до речі, – не звертає ніякої уваги.

Не варто ж плутати служби РПЦ з героїзацією Шухевича?!

Протягом останніх років в Росії масово зачиняли школи і в той самий час будували церкви. Це – краща ілюстрація до теревенів Москви про «інноваційне місто» в підмосковному Сколково. «А ось нанотехнологіям де будуть навчати наших майбутніх модернізаторів? На кліросі?» - цікавиться коментатор радіостанції «Ехо Москви» Юлія Латиніна.

Пастир нерухомості

27 липня прем’єр Азаров пообіцяв Патріарху Кирилу що «протягом року з території Києво-Печерської лаври будуть виселені усі установи, що не мають відношення до заповідника і монастиря». З огляду на те, що церква УЖЕ володіє частиною Києво-Печерського заповідника, а «всі інші установи» знаходяться переважно на теренах Нижньої Лаври (яка має належати монастирю), зі слів прем’єра стає очевидно – звільнену нерухомість отримає УПЦ Московського патріархату.

А порахуйте, скільки-но коштує нині нерухомість в історичному центрі Києва? Отож бо.

До нерухомості пан Гундяєв аж ніяк не байдужий. Москвою ширяться легенди про масштабну вирубку лісу у підмосковному Передєлкіно під нову резиденцію голови РПЦ.

Серед іншого майна до рук ченців має потрапити Клініка інституту Громашевського – головного в Україні центру лікування осіб хворих на СНІД. Цинізм ситуації просто вражає. Клініка була побудована коштом заможних киян близько 100 років тому і НІКОЛИ не входила до складу лаврських будівель. Тим більший жах викликає факт, що пацієнти нещасної клініки – смертельно хворі люди.

Наповал вбиває коментар намісника Києво-Печерської лаври, архієпископа Павла: «Мені неприємно, що поруч зі мною живе людина, яка гуляла, отримала всі хвороби… а я молюся… щоб мене хтось нагородив». Засновник монастиря Антоній Печерський і перший український лікар Агапіт мали б перевернутися у лаврських печерах від таких слів. Цікаво, а чи знає пан архієпископ слова такого собі Ісуса Хреста: «ідіть від мене прокляті у вогонь вічний… був я хворий і у в’язниці і не відвідали ви мене» (Мф.25:41-43)?

Хоча дивуватися не має підстав. Архієпископ Павло – священик Московського (!) патріархату. Того самого, єпископи якого наприклад заявляють, що в загибелі людей в барі «Кульгава кобила» у Пермі винні не влада і пожежні служби, а… самі відвідувачі. Вони ж бо «потопають у гріхах».

Процес виселення клініки та інших установ наразі призупинила хвиля обурення громадян. Пану Гундяєву довелося приїхати вдруге і нагадати українським можновладцям про недавні обіцянки. Голові РПЦ не вперше займатися біля-церковним бізнесом – у «лихі 90-і»підлеглий йому Відділ Зовнішніх Церковних Зносин озолотив РПЦ оборудками з тютюном та алкоголем.

Тож варто закарбувати. Якщо будівлі клініки та інших установ Український Православній церкві Московського патріархату знову не передадуть – прикмета вірна. Невдовзі знову чекаймо на візити Патріарха Кирила.

Ченці стверджують що в приміщенні клініки має відкритися монастирська лікарня. Хворі заперечують – в будівлі лікарні буде створено ВІП-готель.

Бережи Боже нас усіх!

Посланець розбрату

Питання київської землі мали б привести Патріарха тільки власне у Київ. Але шлях його проліг через Одесу, Крим, Дніпропетровськ і тільки завершився в Києві. І саме такий напрямок вояжу голови РПЦ мав би серйозно застерегти нинішнього митрополита Київського і Всієї України Володимира (Сабодана). Цілком ймовірно, що за спиною 75-річного Блаженішого митрополита створюється новий церковний розкол.

Історично спільнота православних громад Росії є трохи меншою, ніж така сама у Білорусі та Україні разом узятих. На Україну припадає третина усіх православних єпископів. І ця третина під час останніх виборів ледь не стала вирішальною. Напередодні виборів Патріарха архієреї Української Православної церкви (МП) висловили бажання висунути кандидатом у патріархи Митрополита Київського і Всієї України Володимира. Перспектива обрання Московським патріархом громадянина України змусила понервувати російський політикум. Та адміністрація президента Ющенка поставилася до ситуації вкрай байдуже. А митрополит Володимир заявив, що мріє померти 121-м митрополитом Київським, а не 16-м Московським.

Наявна ситуація змушує Патріарха Кирила замислитися про майбутнє своєї влади у православному світі. Київський митрополит Володимир – прибічник автокефалії Української церкви. Але разом із тим він всіляко намагається уникнути чвар і суперечок всередині УПЦ (МП). В опозиції до «Митрополита-автокефала» знаходяться митрополит Донецький Іларіон і особливо митрополит Одеський Агафангел. Останній відверто виступає проти автокефалії, вимагає засудження українського націоналізму і відміни реєстрації УПЦ (КП) як такої.

Такий радикалізм зумовлюється серед іншого тверезим розрахунком – в умовах виборів митрополита Всієї України Агафангел не має жодних шансів. А от в умовах скасування автокефалії і призначення екзарха із Москви – ще й як. Саме тому першою у подорожі Патріарха Кирила була означена Одеса – патріархові вкрай треба було підтримати «свою людину» в Синоді УПЦ (МП). «Своя людина» тим самим відповісти не змогла – замість обіцяних 200 тисяч глядачів прийшло лише кілька тисяч. До речі, не краще зустріли Кирила миряни і в Києві. Проти 7 тисяч «раскольників», що прийшли на хресну ходу під корогвами УПЦ (КП), правильний молебень у виконанні Патріарха Кирила зібрав у половину менше віруючих. І це за умов що влада чинила перепони Київському патріархату.

Мета Патріарха Кирила очевидна і зрозуміла – скасувати автокефалію УПЦ (МП), призначати архієреїв церкви з Москви і позбутися фактору гордовитого й непередбачуваного «українського самостійництва» . Добре, що Митрополит Володимир людина лояльна, але йому 75 років і він не вічний. А кого оберуть йому на заміну? Як почуватиметься Патріарх, якщо третина його єпископів почне чинити опір, користуючись автокефальним статусом? Яких грошей коштуватиме все це патріархові?

Ясно що в УПЦ (МП) чимало прибічників автокефалії, а такі ігри загрожують розколом всередині самої УПЦ (МП). Ясно що Патріарх грає з вогнем, а виграють від такої політики тільки та сама Українська православна церква (КП) і Українська Греко-Католицька церква. Остання, між іншим, вже має приходи у Донецьку, Харкові, Одесі, Криму.

Але це – другорядне. Йдеться не про душі мирян – йдеться про владу. Варіант розколу влаштує патріарха Кирила не менше за скасування автокефалії. В результаті розколу українські єпископи становитимуть вже не третину православних владик, а набагато менше. Отже – патріарший престол зможе спати спокійно.



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено