Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
2 липня, 2010

Як зробити мільярд

Нарис з реалій українського бізнесу

Днями депутати БЮТ нарешті зробили те, чого їхні виборці чекали від них з першого дня приходу нової влади. Вони заблокували трибуну Верховної Ради. І нардепи-«регіонали», які вже довели, що мають вагомі аргументи проти істот, «які постійно заважають їм жити», не вишикувалися клином і не ринули зносити депутатів-блокувальників разом із трибуною. Вони лиш проскиглили що БЮТ, бачте, створює негаразди державі своїми діями. Аби бютівці ринули в бій з натхненням смертників-камікадзе, а «регіонали» раптом продемонстрували взірцевий пацифізм, достатньо було, щоб за грати потрапив екс-голова державної митної служби Анатолій Макаренко. Бютівці розцінили це як початок політичних репресій. А регіонали – не схотіли отримувати за чужі фінансові оборудки.

Борги прикрашає сплата.

Історія почалася у 2008 році, коли за словами голови правління російського «Газпрому» Олексія Міллера, компанія «Росукренерго», що належить відомому українському мільярдеру Дмитру Фірташу намагалася зірвати газові переговори між Україною і Росією. Після відкликання з Москви української делегації між Росією й Україною спалахнув конфлікт, що ввійшов в історію як «Газова війна 2008-2009 років». Причому, за повідомленням російської радіокомпанії «Ехо Москви», співвласники «РУЕ» Дмитро Фірташ та Іван Фурсін ще 29 грудня 2009 року були оголошені в Росії у федеральний розшук.

За результатами «газавату», Україна серед іншого зажадала поставки 4,5 млрд кубів газу для підтримки нормальної роботи українських газогонів. У відповідь Росія переуступила Україні боргові зобов’язання «РУЕ» на суму $ 1,7 млрд. Стягнути борг з «Росукренерго» було практично неможливо – справа загрожувала застрягнути у судах до другого пришестя Христа на землю. Але прем’єр Тимошенко діяла по-козацьки рішучо і в рахунок боргу було конфісковано 11 млрд кубометрів газу (за ціною $ 154 за тис кубометрів) що належали «РУЕ» та перебували в той час в українських газосховищах. Цей газ був переданий Росії у вигляді погашення боргу «РУЕ». А потім був куплений «Нафогазом» назад по ціні $ 164 за куб.

Подальша історія стала нагадувати захоплюючий детектив, заплутаний настільки, що у сюжеті сам чорт ногу зломить.

По-перше, у пресі постійно ідеться про різний обсяг газу, що знаходився тоді в газосховищах і був конфіскований урядом. «11 млрд газу Україна купує за спеціальною ціною», - повідомила прем’єр Юлія Тимошенко. В той самий час Дмитро Фірташ в інтерв’ю «Комерсанту» заявив: «Тимошенко винна мені 8 млрд кубометрів газу в ПГС». А вже у рішенні Стокгольмського суду знову фігурує обсяг в 11 млрд. Є щось загадкове в тому, як ціна питання постійно перетворюється з 11 млрд у 8 млрд, і навпаки.

По-друге – почалися судові сутички і війни на найвищому державному рівні. Коли газ, що перебував у газосховищах в якості транзитного, треба було перевести на баланс «Нафтогазу», голова митної служби Валерій Хорошковський відмовився його розмитнювати. Реакція прем’єра не забарилася – Хорошковський позбувся посади на користь Анатолія Макаренка (нині – заарештованого СБУ). Але Хорошковський швидко й несподівано був призначений президентом Ющенком на посаду заступника голови СБУ. А далі почався вестерн. 3 березня був заарештований чиновник Енергетичної митниці Тарас Шепитько. 4 березня голову НАК «Нафтогаз» було викликано до Адміністрації президента. З вимкнутим мобільним голова НАК три години чекав аудієнції глави держави, а в той самий час на штурм приміщення НАК «Нафтогаз» пішов спецназ СБУ. Штурм був зупинений терміново прибулими депутатами БЮТ. Відомо, що співробітники НАК були попереджені офіцерами СБУ, не згодними з наказами свого нового «патрона».

Того ж вечора Шевченківській суд Києва призупинив слідчі дії СБУ. «РУЕ» мусило вдовольнятися певним «статус-кво» - ні боргів, ні газу.

Виходь на НЕчесний бій!

Військовий загін, який готується до наступу – майже нездатний до оборони. Схема, яка дозволила прем’єру Тимошенко здобути газ для функціонування ГТС, тепер наполегливо псує їй нерви та настрій. Було зрозуміло що Дмитро Фірташ за фінансування Януковича на виборах захоче не тільки 50% фракції ПР. Ще 10 березня 2009 року керманичі «Росукренерго» подали позов у Стокгольмський арбітражний суд на право власності тих 11 млрд кубометрів газу, які Кабмін конфіскував за борги. Доводи «РУЕ» - Кабмін України не мав права розмитнювати газ. В кабміні Тимошенко до цього поставилися з посмішкою. Шанси України на суді були високі, а доводити щось у Росії оголошений в розшук громадянин Фірташ навряд чи наважився би.

Ситуація змінилася докорінно після 7 лютого 2010 року, коли президентом України став Віктор Янукович. Стало очевидно – невдовзі екс-прем’єру Тимошенко пригадають 11 млрд кубів газу.

І передчуття не обмануло. 8 червня 2010 року Стокгольмський суд виніс рішення, згідно з яким НАК «Нафтогаз» мусить повернути компанії «Росукренерго» 11 млрд газу, плюс 1,1 млрд, як неустойка по виконанню контракту. До цього – ще вагомий додаток у вигляді $ 197 млн, які «Нафтогаз» мусить сплатити «РУЕ» за борги з постачання газу у 2008 році.

«ПроФФесійність» чинного уряду стирчить мов заячі вуха. Вчорашні нардепи від Партії Регіонів, які не пробачали кабміну Тимошенко навіть іржавої полушки, сьогодні і не думають почервоніти та піти у відставку через 12,1 млрд кубів газу, програних у суді. Власне – й не бачать потреби. Складно очікувати якихось інших результатів від суду, де позивачем виступає пан Фірташ, а відповідачами – пан Бойко, який ще недавно мав змогу керувати всім рухомим й нерухомим майном того самого пана Фірташа, згідно з довіреністю, щойно опублікованою БЮТом.

Давно відомо, коли «регіонали» розуміють, що втрапили у халепу, за яку доведеться відповідати, вони гучніше за всіх починають волати: «Хапай винного». Саме тому замість правомочності рішення Стокгольмського суду і відповідності своїм посадам осіб, які представляли там Україну і програли суд, українське суспільство захоплено сперечається – крала Тимошенко газ чи ні?

Інформаційні атаки «регіоналів» завжди відрізнялися вправністю. Ущент програвши суд, не моргнувши оком чиновники-«регіонали» здійняли галас на тему: «борг сплачувати мусить той, хто його створив!» Міністр палива та енергетики Юрій Бойко гучно заявляє, що правоохоронні органи з’ясовують, де клята Тимошенко поділа 11 млрд кубів газу? «Більшість газу було реалізовано через посередників і зараз відбувається з’ясування, хто стояв за цими структурами», - пояснює міністр.

Кульмінацією цього процесу став арешт колишнього глави державної Митної служби Анатолія Макаренка. Впадає в очі цікава обставина. Голова СБУ Валерій Хорошковський віддав наказ на арешт особи, яка змінила на посаді голови української митниці громадянина Валерія Хорошковського.

Цікаво й інше. Від ведення справи Макаренка відмовилися по черзі два слідчих (один з них – з 20-річним досвідом роботи). А 29 червня під час блокування трибуни Верховної Ради депутатами від БЮТ, на розблокування головного мікрофону країни не зрушив жоден нардеп-«регіонал». Нудна заява фракції ПР про те, що БЮТ своїми діями наносить шкоду державі, свідчить що справа про 11 млрд кубів газу не має жодного відношення до політики. Наразі – бути замішаними у цій справі стає важко навіть «регіоналам».

Хто оплачує весілля?

Рішення Стокгольмського суду фактично визнає, що «Нафтогаз» незаконно підняв зі сховищ 11 млрд кубів газу, а борг «Росукренерго» перед «Газпромом» він сплатив виключно з щирої любові до пана Фірташа. Іншими словами, 12,1 млрд кубів газу «РУЕ» мусить отримати даром. В галасі подій майже непоміченою залишилася заява виконавчого директора Group DF Роберта Шетлер-Джонса, що «РУЕ» бажає отримати не компенсацію за газ, а виключно газ і нічого крім газу.

Де ж візьме газ Україна? У росіян? Ні, міністр палива Юрій Бойко вже попередив росіян, що Україна газ не повертатиме, а отже нових закупівель не буде. Тоді де?

Згідно з Харківським пактом Україна зобов’язалася брати газу на 3 млрд кубів більше ніж торік, при тому що й торішній газ не був використаний в повному обсязі. Тож не дивуйтеся, якщо невдовзі почуєте, що уряд розрахувався з «РУЕ» газом із «залишків, що тільки займали місце в ПГС».

Мине час. Інформаційна хвиля згасне. Тимошенко відіб’ється від усіх звинувачень. Регіонали розведуть руками: мовляв знаємо, що винна, тільки хто ж це докаже? А пан Фірташ отримає газ, вже оплачений з державного бюджету, тобто – з нашої з вами кишені. В БЮТі підрахували, ціна питання – $ 5,4 мільярдів. На морозиво вистачить для всіх задіяних осіб.

Хто оплачує весілля? Всі 46 мільйонів громадян України у повному складі.

В інтерв’ю «Комерсанту» в січні 2009-го Дмитро Фірташ казав: «Я нагодував Україну, я нагодував «Газпром», а за весілля заплатила Європа». Минув рік. Шляхом судових маніпуляцій пан Фірташ примудрився залізти в кишеню кожному пересічному українцеві. Тож зараз пану мільярдеру було б доречніше розповісти про те, як ставилися банкіри Моргани до родин моряків, вбитих і потоплених їхнім лиховісним предком-піратом.

 



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено