Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
26 квітня, 2010

З новим газом!

…або, по чому знижки для народу?

На місці опозиції я до хвилини нотував би дії нинішньої влади. Коли опозиція прийде до влади сама буде дуже цікаво спостерігати, як вона пояснюватиме свої вчинки, цитуючи нинішні вислови «регіоналів». Звільнятиме нова влада чиновників старої команди, «регіонали» в галас, а опозиція їм цитату з Колеснікова – традиція, мовляв. Скрутить міліція протестувальників біля виставки «Українські жертви КПРС-НКВС», «регіонали» - в істерику, а влада їм – цитату від Колесніченка. Заходиться влада розгортати базу НАТО десь на Хмельниччині, «регіонали» та комуністи у рев та стогін, а влада їм у відповідь цитату…

Дай Боже, аби очі не сказилися від кількості можливих цитат.

Хоча насправді можна навіть не змагатися в епістолярному жанрі. Регіоналам і КПУ достатньо лише пояснити, що за знижку у 100 доларів за кубометр вони згодилися ще 25 років терпіти на українських тернах велике звалище російського металобрухту. Бо навіть самі російські експерти, нинішній стан Чорноморського флоту РФ оцінюють як жалюгідний. Кораблів першого рангу на флоті вже нема. Флагман флоту, крейсер «Москва» наразі відбув на Далекий Схід і швидше за все на Чорне море більше не повернеться. У Росії і так на Тихому океані бойових кораблів утричі менше, ніж у мікроскопічної Японії.

Та й на Чорному морі ситуація не краща. Військово-морські сили Туреччини там зараз у два рази більші за російські. З метою економії через кризу, на ЧФ вже зараз розформовано ряд підрозділів та скорочено штати. Минулого року гучного скандалу наробили борги Чорноморського флоту перед пенсійним фондом Севастополя і спроба росіян передати на баланс міста квартири офіцерів. Біда у тому, що моряки в тих квартирах жили як у … службових. Одним словом, грошей у флоту явно бракує. Нещодавно колишній мер Севастополя Сергій Куніцин ремствував у пресі: «Іде скорочення військового контингенту, скорочення людей,… лишаються без зарплат сім'ї».

Можна заперечити, що найбільшу небезпеку для України створюють не кораблі, а спецслужби РФ, що базуються у складі флоту. Полохливих мушу заспокоїти. Контррозвідка Чорноморського флоту РФ згорнула свою діяльність ще у грудні минулого року. Російських шпигунів виставили з Криму не українські «колеги», а банальна нестача грошей на їхнє утримання.

Всі ці факти настільки загальновідомі, що російська сторона навіть не намагалася їх заперечити. Скандально відомий депутат Держдуми РФ Олексій Мітрофанов відверто визнав: «Вихід із Севастополя – це велика неприємність для чинного режиму, для будь-якого уряду. Із цим містом пов’язана велика історія РФ. У військовому плані це – мотлох». Наче навздогін усім цим обставинам військове командування РФ заявило, що протягом п’яти років чорноморський флот планують поповнити двома корветами і трьома субмаринами. Де росіяни збираються плавати у Чорному морі на підводних човнах – здоровим глуздом не збагнути.

Ніби й незручно критикувати флот Росії, не маючи власного потужного українського флоту. Але з іншого боку, німці під час Другої Світової війни бойових кораблів на Чорному морі не мали взагалі. Навіть у ті часи наявність авіації, артилерії і баз у Криму дозволяла контролювати Чорне море від краю до краю.

На російських форумах блукає анекдот. У 2025 році Путіна питають, де, мовляв подівся Чорноморський флот? «Він потонув», - бідкається Володимир Володимирович.

Тож навіщо команді Януковича шукати якісь виправдання? Варто лише озвучити всі ці факти, і пояснити, що знижку у 30% на газ вони зциганили за право подальшого перебування всього ЦЬОГО на українських теренах. І ставлення до угоди швидко пом’якшає.

А ще можна додати слова Путіна: «Зниження ціни забезпечено зниженням для «Газпрому» експортного мита і не зачіпає економіку «Газпрому». Збагнули? Ціну Україні знизив не «Газпром». «Газпрому» зниження ціни компенсовано зниженням вивізного мита. На цю цифру російський бюджет недоотримає коштів. Тобто знижку для України сплатить бюджет Російської Федерації. Йдеться про 40 мільярдів доларів. Виходить Янукович не тільки зберіг у Севастополі склад російського металобрухту, він ще й заліз у кишеню кожному пересічному росіянинові!

Пояснення цих простих істин не те що вгамує обурення націонал-патріотично налаштованих громадян. Воно ще й загрожує зробити Януковича героєм для організацій на кшталт «Патріотів України», ОУН, КУН та інших «Свобод».

За «ярістю шляхетною», якою палають громадяни, небайдужі до недоторканості національних інтересів своєї держави, майже непомітним залишився один малесенький факт. Під виглядом знижки зробленої «для братнього українського народу», керманичі Росії знизили вивізне мито для «Газпрому» і цим дали можливість «Газпрому» збільшити свої доходи коштом державного бюджету. Здавалося б у чому тут вигода? Там знизили – тут відмінили, класична схема «ти мені – я тобі». Але так тільки здається.

Ціну на газ «Газпром» знизив для України, а вивізне мито він зменшив на ВЕСЬ експортний газ. Справа ось у чому. Україна – далеко не єдина країна, якій Газпром зменшує ціну на газ протягом останніх місяців. Щойно у лютому було знижено ціни на газ для Німеччини, Італії і Франції. Причиною цього стали в першу чергу зниження споживання газу Європою через економічну кризу. А ще - останнім часом «Газпрому» стало украй важко витримувати конкуренцію з іншими постачальниками газу, перш за все – Катаром і Норвегією. Керманичі російського газового монополіста всерйоз сподіваються, що згодом ціна на блакитне паливо досягне докризового рівня. Та ці сподівання украй непевні. Технологія добування газу зі сланців вже зараз дозволила США взагалі відмовитися від імпортного газу. Наразі Америка всіляко зацікавлює цією технологією європейських споживачів газу. І не без відгуку. Інтерес до сланцевого газу вже виказали Польща і Білорусь.

Само собою, в уряді та «Нафтогазі» знали про всі ці нюанси і користувалися ними в переговорах. Росія була приречена на знижку, хоча б через політичний бік проблеми. Відмова від зниження ціни довела б, що до нового українського керівництва в Росії ставлення нічим не краще за Ющенка та Тимошенко. Міф про «братню дружбу» цим був би похований назавжди. Питання стояло тільки про обсяги знижки. Але результати, яких досягли сторони під час зустрічі у Харкові, шокували не тільки українську, а й російську пресу. Що ж стало причиною такої щирості з боку росіян?

Гадаю, причина у наближенні 2012 року, коли чинному президенту Дмітрію Медведєву доведеться зійтися у змаганні за верховну владу у Росії з Володимиром Путіним. Для перемоги у президентських виборах в Росії, як і в Україні, потрібні неабиякі гроші. Але на відміну від України, де ці гроші витрачаються власне на передвиборчу кампанію з украй непевним результатом, в Росії делікатне питання обрання глави держави народові не довіряють уже давно. Аби стати президентом Росії вдруге, пану Медведєву треба завоювати симпатії не громадян Росії, а невеличкого гуртка правлячої еліти, яка власне й дозволить Дмітрію Анатолійовичу залишитися на посаді, якщо він їй ручку позолотить. Тільки схиливши на свій бік керівництво «Газпрому», «Єдіной Росії», більшість губернаторів та чиновників уряду, Медведєв має шанс на політичне майбутнє. А це потребує грошей. Шалених грошей!

До чого тут щойно підписана угода? Дуже просто. По-перше, під прикриттям цієї угоди керівництво Росії знизило для «Газпрому» вивізне мито. Цей крок дає російському газовому монополісту можливість зберегти попередній рівень доходів, на тлі всебічного зменшення цін на газ за межами Росії і збільшення їх же усередині країни. Так! Робиться це коштом державного бюджету і гаманця пересічного росіянина. Але інтереси правлячої еліти РФ, керівництва «Газпрому» і російських громадян, вже давно не одне й те саме.

По-друге, згідно з угодою, підписаною у Харкові, Україна зобов’язалася купити у Росії газу на 3 млрд кубометрів більше, ніж планувалося спочатку. Доречне запитання – де уряд збирається подіти цей газ в умовах, коли металурги ледь-ледь оклигують після кризи і продають метал, вироблений ще минулого року? І тут виникає питання, чи не станеться так, що газ цей купить, наприклад, «Рівнеазот», потім переуступить його певному облгазу, той продасть його вдруге «Кримському титану», а останній перепродасть його «РосУкрЕнерго»? А та знайде кому продати цей газ у Європі і не забуде поділитися виручкою з офшорними фірмами, які злі язики пов’язують з чинним президентом Росії. А «Газпром» ніякої уваги не зверне на ці оборудки, які відбуваються між різними компаніями, що належать одному й тому самому Дмитру Фірташу.

Чи виправдовує усе це чинного президента Януковича? Судіть самі. За минулорічні газові контракти колишнього прем’єр-міністра Юлію Тимошенко ледь на молекули не розібрали. Рев і стогін про те, що ціна $360 є непідйомною для української промисловості, стояв і в офісах підприємств, і в адміністрації Президента, і у Верховній Раді. Та прем’єр Тимошенко змогла шляхом додаткових угод, переговорів і особистих гарантій забезпечити середньорічну ціну у $228, не укладаючи ніяких угод про перебування на українських теренах іноземної армії.

Здається – порівняння недоречні.

 



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено