Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
8 серпня, 2012

Новітній Ленін і крилаті ходоки до Ґорок Кримських

Ті, кому за 30, мусять самі пам’ятати ці зворушливі оповіді, молодші ж за віком легко знайдуть їх у незчисленних книгах минулих років – від «Читанок» до наукових монографій – де описані стереотипні історії, які відрізняються одна від одної лише іменами, датами і проблемами

Втім, щонайменше два імені наскрізь пронизують усі ці оповіді. Це – вождь пролетарів усіх країн Владімір Ульянов-Ленін і його вірна помічниця, за сумісництвом заступниця наркома освіти і дружина Надєжда Крупська. Місце дії – найчастіше підмосковна садиба Ґорки, інколи – Кремль.

Суть же всіх сюжетів дуже проста, але від того не менш зворушлива: народ (робітників, селян, трудову інтелігенцію) не може самотужки розв’язати ті чи інші проблеми, місцеве партійне чиновництво не дбає належним чином про народ, отож виникає доконечна потреба, щоби за справу взявся Сам. Добрий дідусь Ілліч. Як остання інстанція й остання надія.

Отож добираються всіма правдами й неправдами ходоки до Ґорок, де великий вождь відпочиває від трудів праведних, не пускає їх спочатку пильна охорона до нього, але зустрічаються вони – цілком випадково, ясна річ, – з Надєждою Костянтинівною, вона привітно й уважно вислуховує їхню розпачливу оповідь, поїть чайком і запрошує до Володимира Ілліча. І той розв’язує всі проблеми так, як належить, по справедливості.

Чи то записку черкне на аркушику, чи то Феліксу Едмундичу зателефонує, чи то викличе до себе якогось матроса-на-побігеньках і накаже, що треба зробити. Бо ж Ілліч – це і закон, і справедливість, і чуйність в одній особі. Поясни йому суть справи, попроси добре – і якщо ти справжній представник трудящих мас, головні твої життєві проблеми будуть негайно вирішені.

Дев’ять десятиліть із того часу минуло, а ходоки знов ідуть до Леніна…

Звичайно, певні зміни за цей час не могли не статися. Ленін сьогодні зветься Віктором Федоровичем, Ґорки тепер розташовані у Криму, в ролі Надєжди Костянтинівни епізодично виступає така собі Ганна Герман.

Що ж стосується архетипу відносин «великий вождь – простий народ», то він істотно не змінився, хоча сьогодні можновладними пролетарями в Українській державі вважаються не «гнані й голодні», а власники щонайменше ста мільйонів «зелені» з портретами американських імперіалістів. І, нарешті, ходоки до Самого у Ґорки Кримські сьогодні не ходять пішки і не їдуть верхи на дахах товарних вагонів, а літають.

Але… Народ так само, як і колись, не може самотужки розв’язати ті чи інші проблеми, місцеве партійне чиновництво не дбає належним чином про народ, отож виникає доконечна потреба, щоби за справу взявся Сам. Добрий дідусь Фьодорич. Як остання інстанція й остання надія.

От така міцна парадигма була закладена тоді, що відтворилася нині…

7 серпня чергові ходоки у супроводі неодмінної в таких випадках Ганни Герман прилетіли до Криму і негайно відправилися до Фьодорича, щоби просити його справедливо розв’язати питання з українською мовою, якій у разі набуття сили «законом Ка-Ка» витіснення навіть із тих сфер побутування, в яких вона скніла в пізньорадянські часи.

Адже «закон Ка-Ка» дозволяє охочим громадянам України не знати українську мову, ніколи нею не користуватися і вимагати, щоби їхні «мовні потреби» задовольнялися державою на повну котушку. Ба більше: тепер незнання «регіональної мови» офіційною особою тягтиме за собою покарання, а незнання нею ж державної мови – ні. Хіба це справедливо?

Добрий дідусь Фьодорич прийняв ходоків (знаний люд, представники, як сказано в офіційному повідомленні, наукової та творчої інтелігенції), вислухав їхні скарги, аж дві години ласкаво розмовляв із ними. Не дивно: «Питання, з приводу якого ми зібралися, дуже чутливе для всього українського народу… Я думаю, що воно хвилює сьогодні і суспільство, і, переконаний, кожного з нас», - сказав він на початку зустрічі. А далі зазначив, що в Україні потрібно реалізовувати таку мовну політику, яка б дозволила розвивати мовні відносини в інтересах усіх громадян, щоб, піклуючись про права одних, не порушувалися права інших. Одне слово, пообіцяв розв’язати питання справедливо.

Як розповів після зустрічі один із ходоків на ймення Дмитро Стус, Янукович ініціював створення комісії з доопрацювання законопроекту: «За його словами, підписання закону або відкладуть до вересня, коли закон буде доопрацьований, і лише після цього його підпише глава держави, або ж він набуде чинності найближчим часом, а у вересні до нього внесуть необхідні зміни», – розповів журналістам Стус. Ба більше: під час зустрічі Сам, виявляється, наголосив, що налаштований підтримувати й розвивати українську мову. Отож – слава ходокам, бо ж саме завдяки їм, за словами Дмитра Стуса, вождь «зрозумів, наскільки значну проблему для української мови становить цей законопроект»!

Та не будемо витрачати сили на волання осанни, в зупинимось і трохи поміркуємо – спокійно й розважливо.

Російська імперія не була осердям демократії та права, але все ж таки після 1905 року в ній ствердилася незалежна від виконавчої влади багаторівнева судова система, яка включала суд присяжних, вільна (в тому числі й антиурядова) преса, земське самоврядування та громадські організації.

Отож мешканцеві імперії було до кого нести свої проблеми, було кому скаржитися і де знаходити справедливе розв’язання питань. Система, звісно, була ще не такою, як у Британії чи Швейцарії, але була. Низка фатальних обставин, аналіз яких виходить за межі цієї статті, призвела врешті-решт до переходу всієї влади в руки більшовиків.

А «диктатура пролетаріату», як офіційно звалася влада цієї партії, мала в основі нічим не обмежене беззаконня – навіть тими законами, які сама ця влада видавала. Про це чесно й відверто писав, до речі, сам Ульянов-Ленін. Отож і з’ясувалося в підсумку, що за умов тотального беззаконня та сваволі владних органів єдиним законом у радянській державі став Сам – тобто великий вождь, він же Ілліч.

Захоче – допоможе, захоче – відправить на розстріл (випадки останнього типу, ясна річ, не знайшли відображення в легендах про ходоків – більшовицькі літератори воліли це замовчувати, а самі жертви розповісти нічого вже не могли…). П

ісля смерті Леніна ходоки перший час ще продовжували йти до Москви – їх приймали Калінін, Риков, Бухарін, Сталін. Але невдовзі все змінилося, і єдиним шансом домогтися справедливості (саме її – бо ж закони як такі не діяли, лишаючись на папері, все вирішувалося, говорячи сучасною мовою, «по понятіям») було написати листа товаришу Сталіну. Один із мільйона лист таки знаходив адресата, і ставалося чудо, про яке потім з вуст у вуста передавалася вістка по всьому СРСР…

Так от, сам факт польоту до Криму новітніх ходоків з числа «реєстрової інтелігенції» ліпше за всі теоретичні розмисли засвідчує, що Україна нині знову живе «по понятіям», тобто за умов тотального беззаконня і безмежної владної сваволі. Власне, якого дідька новітні ходоки мали б просити дідуся Фьодорича бути ласкавим до української мови?

Адже ніякого «закону Ка-Ка» насправді немає, голосування за нього йшло з численними порушеннями Конституції та Закону про регламент. Отож глава Української держави як гарант дотримання Конституції не має права підписувати цей «закон», і крапка (так само, як не мав жодного права підписувати його і спікер Верховної Ради). Крапка! І не про права тих, хто не хоче знати державну мову, мусить дбати глава держави, а про те, щоби ефективно зобов’язати їх вивчити цю мову і користуватися нею в тих сферах, де це визначено законом. Але, схоже, і Фьодорич, і його вірна помічниця, і «реєстрова інтелігенція» значно зручніше почуваються за панування «понятій», ані за верховенства права. Ленінці, одне слово…



Теги
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено