Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
1 липня, 2012

Ми – екстремісти

У Російській Федерації є таке собі Міністерство юстиції. Як відомо, там усі державні органи (отже, й Мін’юст) переймаються не обслуговуванням громадян, а боротьбою з екстремістами, тобто захистом владного режиму від громадян

В РФ сьогодні оголосити когось екстремістом, а щось – екстремістським діянням або матеріалом можна за рішенням не лише Басманного, а й Урюпинського чи Голопупенківського районного суду без виклику й навіть повідомлення відповідача. На Мін’юст же відповідно до ст. 13 Федерального закону від 25.07.2002 № 114-ФЗ «Про протидію екстремістської діяльності» та п. 7 Положення про Міністерство юстиції Російської Федерації, затвердженого Указом Президента Російської Федерації від 13.10.2004 № 1313 (грізно звучить, чи не так? І все з великої літери!), покладені функції з ведення, опублікування і розміщення в інтернеті федерального списку екстремістських матеріалів.

Якщо когось цікавить міра (точніше, безмір) російських офіційних дурощів, то цей список можна знайти за адресою http://www.minjust.ru/nko/fedspisok/. Там вказано чимало достойних текстів, які варто прочитати, щоби бути справді освіченою людиною. Хоча є, звичайно, й банальний ідіотизм. Але ж кожна нація має право на власних ідіотів чи не так?

Але при цьому стережіться: законодавство Російської Федерації передбачає відповідальність не лише за виробництво та поширення, а й за зберігання матеріалів, визнаних екстремістськими Урюпинським чи Голопупенківським районним судом, не кажучи вже про славнозвісний Басманний...

Так ось: поміж тисяч матеріалів (переважно друкованих), які в очах російської влади є екстремістськими, наявні й кілька опублікованих в Україні книжок. Наводжу цей список мовою бюрократичного оригіналу:

«1149. Печатное издание Руслан Викторович Частий «Степан Бендера. Мифы. Легенды. Действительность» 2007 г. (решение Мещанского районного суда города Москвы от 01.12.2011);

1150. Печатное издание Вiктор Роог «Молодь i нацiоналiзм» 2002 г. (решение Мещанского районного суда города Москвы от 01.12.2011);

1151. Печатное издание «Голодомор 1932-1933 рокiв в Українi: Матерiали кримiнальної справи № 475» (решение Мещанского районного суда города Москвы от 01.12.2011);

1152. Печатное издание Юрiй Шаповал, Володимир Пристайко, Вадим Золотарьов «ЧК – ГПУ – НКВД в Українi: особи, факти, документи» 1997 г. (решение Мещанского районного суда города Москвы от 01.12.2011);

1153. Печатное издание Владимир Василенко «Голодомор 1932–1933 годов в Украине как преступление геноцида: правовая оценка» 2009 г. (решение Мещанского районного суда города Москвы от 01.12.2011);

1154. Печатное издание Василь Морочко «Геноцид українцiв. Серiя: Голодомори 1932-1933. Голодомор» 2007 г. (решение Мещанского районного суда города Москвы от 01.12.2011)».

Читайте також: Голодомор як геноцид

З правового погляду судові рішення за позиціями 1149, 1150 та 1154 є нікчемними, оскільки там неправильно вказані персоналії: правильно – Степан Бандера, Віктор Рог, Василь Марочко. Отже, за зберігання та розповсюдження цих книжок нічого не повинно загрожувати. Але хіба в Росії влада, зокрема й судова, хоч якось озирається на норми права? Сказано: «бєй бєндеровцев!» – от і б’ють. І, власне, як може бути екстремістською книжка, що містить документи НКВД та факти про діяльність «компетентних органів»? Це ж те саме, що визнати «органи» екстремістами та притягти до відповідальності самі-знаєте-кого як підполковника КГБ...

Але найвища міра дурості як Міщанського райсуду Москви, так і Мін’юсту Росії (Бог уже з нею, з тією плутаниною у прізвищах авторів «екстремістських» видань у судових рішеннях, ну не читали їх представники Феміди, навіть в очі не бачили) полягає в тому, що можновладці-московити не знають навіть прізвища ними ж демонізованого українського політика, з яким безуспішно (вбили, щоправда, але ж справа його жива...) борються уже стільки років усі «компетентні органи» Московської держави!

Звісно, така відверта дурість Кремля має спонукати українців до оптимізму. Бо ж дурні небезпечні тільки тоді, коли їм не протистоять розум і згуртованість нормальних людей. Проте, як неважко побачити з відсутності реакції офіційного Києва на дії офіційної Москви, таких людей немає у владних структурах України, відтак вітчизняні можновладці так і не зрозуміли головного: оскільки екстремістською літературою в Росії офіційно оголошено матеріали кримінальної справи № 475, яка закінчилася судовим рішенням (не оскарженої, не скасованої, і взагалі просто матеріали!), то це де-факто і де-юре означає, що сама Українська держава офіційно визнана в РФ екстремістською організацією. З усіма відповідними наслідками. Не лише для переконаних українських націоналістів чи пересічних громадян, а й для тієї персони, що любить себе називати її президентом.

...І після всього цього Віктор Федорович ще, схоже, дивується, що Владімір Владіміровіч, який і без цього запізнювався на кілька годин, поїхав спершу на зустріч з байкером «Хірургом» (цікаво, яку операцію останній муситиме провести в Криму, діставши інструктаж?), а потім уже навідався до нього...



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено