Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
11 липня, 2012

Берлінська комуна

«Ходімо з нами», – сказав нам англійською росіянин із Берліна, якого ми зустріли в берлінській квартирі, де перетинаються світи. Сьогодні тут ночують поляки з Лондона, росіяни, італійка, семеро австралійців, серед яких лише двоє приїхали разом, інші ж потрапили сюди, як і ми, випадково. Загалом 13 осіб.

Дівчина з Бєльсько-Бялого каже, що це нічого. Сьогодні тут спокійно. Кілька днів тому тут ночували 24 людини – тоді було справді важкувато. Тут всього-на-всього дві кімнати, балкон, на якому вміщається ще троє людей. Матрацами встелена вся підлога.

Ми приїхали сюди, як і більшість, автостопом. Кілька людей, які тут зупинилися, не були вдома рік і більше. Один австралієць наразі працює в Пекіні в ООН.

Ми пішли разом із росіянином, білорусом і полячкою до «секретного місця». Коли ми звернули біля одного з найдорожчих готелів і пішли через його двір, здавалось, що місце не таке вже й секретне, але коли ми нарешті дістались, побоювання зникли. Ми дерлися через вікно, потім завареними сходами перелазили і йшли вперед. У нас було кілька ліхтариків, які неодноразово рятували від розбитих пляшок, обірваних дротів і шматків заліза, які стирчали звідусіль.

Нарешті ми дісталися цілі. Це був величезний ангар, там було темно, і десяток свічок лише підсвічував обличчя тих, хто зібрався в колі. Вони всі зупинилися тут, в Берліні, в цій самій квартирі, в яку можна увійти без паролю, просто подзвонивши у двері.

Ми сиділи на підлозі, яка, здавалося, від сміття, накиданого тут, значно виросла. Ми сиділи і слухали пісні, знайомились по черзі з усіма, хто тут зібрався. І виглядало так, наче всі вони тутешні, знають один одного десятки років, збираються тут щодня або принаймні щотижня, співають і обговорюють проблеми сну і гіпнозу.

Тут офіційна мова англійська, нею розмовляють усі, включно з росіянами і білорусами, які нас сюди привели. Час від часу між собою люди перемикається на свою – німецьку, російську, польську або українську. Австралійцям найпростіше порозумітися між собою – їхню англійську не завжди всі розуміють.

Ми піднялись на дах, пробравшись через залишки заводу, перестрибуючи через руїни і підсвічуючи одне одному ліхтариками. На даху відкривався чудовий краєвид на центр Берліна. Крапав дощ.

До нас підійшла дівчина і почала говорити ламаною російською. Їй хотілося поспілкуватися російською. Вона народилася в Катманду, виросла в Мельбурні, а її бабуся з дідусем досі живуть у Луганській області... Вона вже тричі була в них і хотіла б вивчити українську.

В цьому місті постійно так – ти почуваєшся туристом лише тоді, коли ходиш подивитись на пам’ятники і монументи. «Ні, дякуємо, нам це не цікаво», – вкотре відповідаємо ми тим, хто запитує, чи бачили ми якийсь «красівий фонтан». Наша знайома із Мельбурна відповіла так само росіянину, який запропонував подивитись на Бранденбурзькі ворота: «Я сюди дещо за іншим приїхала. Мені цікаві живі люди».

Я згадав, як торік ми подорожували Туреччиною і як разюче та Туреччина, яку бачили ми, відрізнялась від тієї, яку привозили десятки відпочивальників з Анталії і Аланії. Як швидко люди, яких ми зустріли, розвіяли стереотипи про турків, які є звичайною справою більшості українських туристичних опусів про цю прекрасну країну. І за проїхані півтори тисячі кілометрів через усю європейську частину від Греції й аж до кордону Грузії ми не побачили жодного підтвердження цим ідіотським стереотипам.

Сьогодні ми вже залишаємо Берлін і нашу берлінську компанію, і нашу кімнату, де одночасно з нами ночували 13 осіб різного віку, статі і національності на підлозі у спальниках. Без жодних «нє скрєпі двєрьмі» або «бармен, ґдє мой капучіно». Тут усі, навіть росіяни, мають любити одне одного. Хоч би як вони цього не хотіли.



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено