Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
2 липня, 2012

Дідусеві історії

Коли дідусь розповідав одну й ту саму історію кілька разів, щось всередині все одно завмирало. Він це робив з витонченою артистичністю. Чесно кажучи, не пам'ятаю суті більшості цих історій. Дідусь помер, коли мені було дванадцять. Але пам'ятаю цей придих, жестикуляцію, його запалені очі. Найяскравішою була історія про те, як йому видавали ордер на квартиру вночі

Мені здається, це була звичайна історія про радянське «управлінство». Але дідусь вважав, що в цьому і є велич, і справедливість Радянського Союзу. Він був шофером. І возив високопосадовців. Коли вони з бабусею з передмістя Києва переїхали до самого міста, то ще цілий рік жили у вагоні. Це приміщення нагадувало корівник у селі. Воно було довге й одноповерхове, а містило близько 20 квартир, які складалася з кухні метрів трьох – чотирьох і малесенької кімнатки. Було дуже волого, тому що для будівництва бараків не закладали фундаменту, це було тимчасове житло. Моя мама народилася і прожила в цьому баракові два роки. Коли я народився, дідусь уже мав копійку. Коли я ледь почав діставати до педалей, він намагався мене навчити водити. Тоді ми мало не влетіли в річку Ірпінь.

Тепер я теж полюбляю водити, возити когось. Нещодавно вперше взяв автостопника. Але не менш люблю оповідати історії. Згадую, як слухав дідуся з його історіями, тож розумію, чому так. От лишень історії в мене зовсім інші – люблю спостерігати за людьми. В різних країнах. У різних містах, а краще в селах, де люди щиріші, відвертіші. Тому й подорожую автостопом. Мене мало цікавлять відомі пам'ятники.

За два дні, котрі провів у Парижі, не був навіть і близько Ейфелевої вежі, не бачив Собору Паризької Богоматері, як і Тріумфальної арки. Я був страшенно зайнятий спілкуванням із парижанами. Щоправда, відвідую музеї сучасного мистецтва. У великих європейських містах на це можна витратити чимало часу.

Торік за півтора місяці ми з дружиною об'їхали автостопом 13 країн навколо Чорного моря. Вже майже цілий рік минув відтоді, як ми були в такій тривалій мандрівці.

А нещодавно вирішили, що поїдемо навколо Балтійського моря. Спробуємо вкластися в три – чотири тижні. Просто їхатимемо туди, куди нестиме вітер, і знайомитемося з людьми. Ночуватимемо на вулиці. В людей, які нас прийматимуть. Спробуємо потрапляти лише в приємні історії. Навчимося кільком фразам скандинавськими мовами. І обов'язково назбираємо кілька десятків історій. Ці історії дадуть змогу повернутися додому. Щоб поділитися ними.

Хтось у дорозі нам допомагатиме – і ми віддячимо йому. Розповімо про нього всім нашим друзям. Спробую ділитися враженнями не менш артистично, ніж мій дідусь. І тренуватися доведеться з такими, хто не знає ні української, ні англійської, ні російської чи польської. Такі попутники почують наші історії першими.



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено