Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
30 червня, 2012

Ідіотизм як питання національної безпеки

Що вони собі думають?» – вражено запитує Ігор Лосєв у своїй статті в Тижні. Бо ж розумній і логічно мислячій людині те, чим займаються нинішні владці в Україні, не може не здатись клінікою

На запитання, «що вони собі думають», дала відповідь французька журналістка Анні Добантон (Daubenton) у фільмі «Україна: від демократії до хаосу?», говорячи про президента: «Hecan'tthink». Він не здатен думати.

Читайте також: Ігор Лосєв: Що вони собі думають?

Нелегко усвідомити до кінця безмір сьогоднішнього абсурду. Адже це справді унікальне в історії явище. Основні проблеми посттоталітарних суспільств надаються до раціонального вивчення: відсутність моралі, корумпованість, заблокованість історичної пам’яті тощо.

Але в пострадянських суспільствах – насамперед серед трьох православних «народів-братів» – є ще одне явище: політичний ідіотизм, який не піддається аналізу, який виходять за рамки раціонального осягнення. Не виключено, що це один з результатів невивершеної ідентичності, помноженої на багатолітню (а у випадку Росії багатостолітню) замкненість, що призвело до втрати орієнтації в часі і просторі, до самовідчуття ексклюзивності, антагоністичної несхожості до решти світу.

Тут, на цих територіях, мозок був завжди затиснений, на нього діяла сума патологічних явищ. Тому для цих суспільств часто характерне бачення світу у спотворених пропорціях, невміння адаптуватись до реальності та – як результат – нездатність вибудовувати раціональну (і моральну) парадигму життя. Некерована агресивність поєднується з нездатністю захиститись. В медицині це має назву ідіотизму. З точки зору медичної, наприклад, однією з характеристик ідіотів є нездатність захищатись: якщо ідіота вколоти, він кривиться від болю, але не відсмикує руку. В ідіотів немає жодних координат культурних, суспільних, моральних. Якщо їм щось подобається, вони їдять його руками, а форми реального світу перетворюються в їхній несвідомості на тільки їм зрозумілі картини.

Українська політика останнього часу є відображенням такої клінічної картини. Навіть справа не в нелюбові до України. Зрештою, і нелюбові немає, бо в такій формі несвідомості немає ані України, ані жодної іншої реальності, – просто світ, який складається із субстанцій, що перетворюються на гроші. Ідіот запускає руки в тарілку і їсть.

Звідси відчуття, що лише до певної міри те, що діється в політиці, можна пояснити раціональними – юридичними, економічними тощо – термінами, а далі – все, провал...

.. олігофренічна картина світу

Зрештою, вся історія з ув’язненням Юлії Тимошенко – ілюстрація такої олігофренічної картини світу. І, до речі, великої різниці між політиками та інтелектуалами-противсіхами не спостерігається, – адже й ті й інші виявилися нездатні передбачити такого – самоочевидного з самого початку для homo sapiens – розвитку подій (Theycan'tthink!). Момент, коли виступили разом президент Франції та президент Росіїз засудженням політичних переслідувань в Україні, –це вже, як кажуть італійці, просто вишенька на торті. Адже ті, хто переконали українського гаранта запроторити Тимошенко до в’язниці, чудово знали правила політичної поведінки в ЄС, тому й свідомо планували перетворити його з Гаранта на Ізгоя. Раціональні політики в Росії та їхні резиденти в Україні розіграли цей спектакль як по нотах. Тут і шахів не треба, досить шашок. Хід 1: включити у «малороссийских лохов» атавістичні інстинкти вендети. Хід 2: Тимошенко в тюрмі = Україна за порогом Європи = Україна «с потрохами» в Росії. Хід 3. Демократична Росія разом з іншими країнами розвиненої демократії засуджує печерну політику української влади. Три ходи – і Росія в дамках.

Читайте також: Януковичу не вдалося маніпулювати Європою

І чи не прояв такого клінічного ідіотизму – антинімецька істерія, що об’єднала в хорі «Гей, Славяне!» провладних політтехнологів à la К. Бондаренко з такими фальш-опозиціонерами, як В. Цибулько. Це ж тільки в білій гарячці можна уявити собі Меркель як спадкоємицю Гітлера, яка разом з Росією заганяє Україну в євразійське стійло. Забувається при цьому, що нинішня Німеччина разом з Францією – економічний мотор Європи, якому в основному доводиться розплачуватся за всі країни, що не здатні працювати належним чином. Західній Європі довелося піднімати з економічної руїни весь Схід Європи.

Кілька цифр: на період 2007-2013 рр. бюджет ЄС дорівнює 862 млрд євро, що складає 1,045% сукупного ВВП Європи. З цих 862 млрд більше третини – 308 млрд – йде на так звану політику інтеґрації. Це сума, з якої кожна країна ЄС отримує щорічні кошти в залежності від своїх регіональних потреб (до речі, перший в Європі бенефіціацій політики інтеґрації – Польща!). Інтеґруючи Україну, Брюссель мав би призначити відповідні кошти для сільського господарства України, доріг, освіти, медицини. В нинішній Україні ці кошти провалились би в кишені Сім’їта наближених до неї олігархів. Препротивна Меркель ніяк на це не згодна. От фашистка, – така логіка подібної політології (за яку в європейській Україні не заплатили б цента).

Цей клінічний ідіотизм перенизує собою нині всі фібри політичного життя, ставлячи країну на грань політичного, економічного, культурного виживання. У цих спотворених координатах світу бачиться лише моментальний зиск. І жодних інших рецепторів, які би вказали, що за цим настане крах.

Звідси – бездумний тріумфалізм з нев’янучою радянською стилістикою. Чим більше зростає відстань, що віддаляє нас від Європи, тим з більшим ентузіазмом офіційна Україна підтверджує отетерілим європейцям «незмінність курсу на європейську інтеґрацію». В моменті, коли за кілька місяців кількість негативних повідомлень про Україну у світових ЗМІ зростає до 80%, президент твердить, що Україна попрацювала для свого іміджу і запевняє, що проведення Євро «дозволить Україні стати в число сучасних держав». Сім слів – і жодного смислу. Що таке сучасна держава? Демократична, науково і технологічно високорозвинена країна з високими стандартами життя. Дочекаємось закінчення чемпіонату – і з 1 липня 2012 року побачимо таку країну.

Більш того, Україна забезпечить єдність Європи! Україна, як сповіщає європейцям на сторінках «Süddeutsche Zeitung»міністр закордонних справ, це не просто, а – «пілотний проект майбутньої, по-справжньому єдиної Європи». Словом, «Россия – родина слонов»: «Так само, як Схід і Захід України зі своїми різними історичними традиціями мають зблизитися, Захід та Схід континенту повинні перетворитися з двох частин на одне ціле». Хоча насправді «пілотний проект» – це старанне виконання з боку влад вказівки з Кремля зіткнути між собою Схід та Захід України на ґрунті мови, в злочинній певності, що це принесе ті чи інші дивіденди.

В разі ж, якщо Європа не зрозуміє своєї вигоди від інтеґрації України, на нас чекає з нетерпінням EFTA, економічна спілка країн, що не приєдналися до ЄС: Швейцарія, Норвегія, Ісландія, Ліхтенштейн. Згідно з провладним політологом К. Бондаренком, «Україна стане найбільшою державою – членом EFTAі зможе в недалекій перспективі задавати тон у роботі цієї організації».Більш того, вливши «свіжу кров у старе об’єднання, (...) Україна може дати новий поштовх економічним і політичним процесам в Європі» і в такий спосіб перетвориться «на вагомий фактор європейської політики». «Історик та політолог» забув порівняти ВВП на душу населення: Ісландія – $ 37 595, Швейцарія – $ 45 204, Норвегія – $ 55 672, Ліхтенштейн – $ 139 000, Україна – $ 6 327.

У чудотворній здатності України врятувати Європу не лише від політичної, а й від економічної кризи переконаний і перший віце-прем'єр-міністр України, а в недавньому – всеобізнаний голова СБУ. «Я переконаний, – сказав високий чиновник Польському Агентству Преси (PAP), – що Україна може допомогти ЄС вийти з кризи. Інвестиції, які до нас прийдуть, будуть надійно захищені і приноситимуть прибутки». Це в моменті, коли європейські бізнесмени відзначають найбільший податковий тиск за роки Незалежності. Нобелівську премію такому «економісту», який пояснить, в який спосіб країна, що належить до трійки найбільш корумпованих країн світу (!), як країна, будучи однією з найменш конкурентоспроможних країн світу (!), як країна – світовий лідер з нарощування держборгу, з кількості податків, з дитячого алкоголізму та інших патологій, – може врятувати від кризи одну з найпотужніших – попри все – світових економік. Бо та ж таки Німеччина – в першій трійці лідерів Європи, а Америка – в першій трійці лідерів світу за конкурентоспроможністю.

Як вичерпно прокоментував блогер: «Это ж ария Кота Базилио о сказочной выгодности инвестирования в Страну Дураков».

А найгірше навіть не це. Найгіршете, що насправді керують ситуацією не багато видимих ідіотів. А кілька невидимих Не-ідіотів. Вони не виступають з європейських трибун, не дають інтерв’ю, а мовчки роблять свою чорну справу в тиші забліндованих кабінетів.

Вивести їх з тіні і відіслати в «страну проживания» – завдання для дорослих. Тому ігри закінчились – у тому числі й постмодерні. Почався відлік того історичного часу, ім’я якому – «бути чи не бути».



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено