Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
13 червня, 2012

Футбольна література. І нація теж

«ПЕРЕМОГА! МИ ВІРИЛИ! Україна–Швеція – 2:1». ВОНИ теж вірили. ПЕРЕМОГА! Україна–Влада – 0:10.

Радісні повідомлення: «На двобій Україна–Швеція прийшли 64 тисячі». А у Львівській та Харківській фан-зонах зібралось аж 70 тисяч.

Уявіть, щоб така кількість людей прийшла під владні палаци, аби перешкодити політикам прийняти антиукраїнський мовний закон.

Уявіть, щоб така кількість людей опротестувала практику політичних репресій з боку влади, – тієї влади, яка подарувала суспільству Євро-2012, а відібрала – європейську перспективу.

Тим часом, поки українці тріумфували з приводу забитого м’яча, на «Українській Правді» з’явився ролик, де міністр освіти називає державну мову України «ненужным языком». Уявіть, аби така кількість людей, яка заповнила собою фан-зони українських міст, на хвилі переможного піднесення взяла б і витрусила цього кремлівського троля з його крісла. Тоді це була б навіть нація.

Але які претензії можна мати до молоді, до людей, чия національна гордість тільки й може, що тривати ті кілька секунд, за які м’яч влітає у шведські ворота? Як-не-як, перемогли самих вікінгів, наших прародичів, бо хто ж, як не вони, за норманською теорією, правив Руссю? Ігор-Інґвар та Ольга-Хельґа.

А мені зринає в пам’яті атмосфера Московської Олімпіади-80. Тоді 50 країн бойкотували Олімпіаду через ввід радянських військ до Афганістану в 1979-му. Ми щойно закінчили університет і нас, вчорашніх студентів зі знанням мов, було заблоковано в Москві: ми вимушено стали перекладачами. Для мене це було тим більшою драмою, бо якраз саме в ті дні у моєї мами було друге голодування на знак протесту проти брутального – десятками – вилучення віршів з«Неповторності». Тобто режим відповідав своїй суті: видиме свято і невидимі драми.

Але в СРСР і в Москві жоден інтелектуал із середовища некон’юнктурної опозиції не підтримував здобутків і перемог цього дійства. А дійств було багато: і «Мішка», який з дурнуватою усмішкою піднімався на кульках у московське небо, і Олімпійський спортивний комплекс, і другий термінал Шерємєтьєвського аеропорту, і готель «Космос»... Режим намагався наповнити стадіони, напомпувати адреналіном біомасу, яка, переконавшись у надійності Системи, здатної побудувати арени для видовищ без хліба, ентузіастично аплодувала розпаденим у пень вождям, одягнутим, як ганчір’яні ляльки, на руку КҐБ.

Така ж потьомкінська Олімпіада, як потьомкінське Євро-2012 в Україні – з проваленим асфальтом, літаками, що не вилітають або не прилітають, потягами, що не виїжджають або не приїжджають, наметами в калюжі під виглядом кемпінгу, – грандіозна афера, яка загрожує Україні дефолтом і банкрутством.Новітня руйнація Андріївського узвозу і давня руйнація українських доріг – всіх, які не ведуть до Межигір’я. Потроєні кошти на стадіони й готелі, де завтра житимуть павуки заміть туристів. І розпачливі заклики в мережі до «братів і сестер» відгукнутись на пошуки донорів для онкохворих дітей. Та хто почує ці зойки крізь шум будови вертолітних майданчиків?

До слова, італійський прем’єр Маріо Монті відмовився провести в Італії Олімпіаду-2020 (!): адже в цей кризовий момент, коли італійцям і так доводиться йти на жертви, сказав він, ми не можемо відбирати гроші з бюджету на спортивні розваги.

Але знову ж таки – які претензії до людей, які у фан-зоні одного Києва за три дні випили цистерну пива і з’їли два кілометри сосисок? Адже з усім народом святкують оптимістично налаштовані інтелектуали. Це у 1980-му цій категорії було б соромно, бо ж підтримка Московської Олімпіади ставала пропагандою СРСР. А сьогодні ні, сьогодні «література і письменники пішли назустріч Євро-2012», сказав один літератор. Зрештою, наша «літературна збірна України» вже давненько почала ганятися за м’ячем: якраз під час Львівського книжкового форуму-2011 письменницька збірна з читацькою грали у футбол – невдовзі після арешту Тимошенко.

А ще ж надрукована не одна антологія, присвячена чемпіонату: «Тотальний футбол», «Письменники про футбол», «Горілка для воротаря» – курсують вони тепер і в Німеччині, і в Польщі, і в Україні. Німці, правда, диваки: то Євро-2012 бойкотують, то «горілку» «водкою» переклали («WodkafürdenTorwart»), то назвали рецензію назвою одного з оповідань: «Ein Schweinchennamens Futbola», тобто «Свиня на ймення Футбола». Могли б і іншу назву взяти: «Футбол + Свиня + Собака». Словом, футболу в нашій літературі і в нашому житті стає дедалі більше. Свиней теж. Тільки демократії стає чомусь дедалі менше. Але нічого, як написав один і справді видатний вчений: є футбол, то все у нас гаразд, більш того, от візьмемо і «зарядимо кричалку “Україно, вперед”». Помічна справа. Щоправда, ця «кричалка» підозріло збігається з «кричалкою» пані Королевської. То чом би не поскандувати хором «кричалку» вже зразу з пані Інною Б.: «Люблю! Поздравляю! Слава Украине!»

Кольоровою латкою Євро-2012 влада намагається залатати зяючу чорну діру неототалітарної перспективи. А весь шабаш навколо спортивних подій нагадує не веселе молоде свято, а бенкет під час чуми, як назвала Євро-2012 українська громада Варшави.

Чітко сказав Олександр Бригинець про громадянський обов’язок бойкотувати такий чемпіонат: бо перед нами «батько нації, яка воліла б бути сиротою», бо це не люди бойкотують Євро-2012, а влада бойкотує народ, і тому опонувати владі треба «і в будні, і в свята».

А вічно молоді письменники-футболісти шукають нову національну ідею. Еврика! «Футбол – це наша соборність», – сказав один з них. Інший упередмові до «Тотального футболу» висловив надію, що «чемпіонат буде чудовою нагодою для єднання й порозуміння». Цікаво, кого з ким? Мабуть, пивців пива з їдцями сосисок.

Бо ж у день славної перемоги українських футболістів над шведськими у Севастополі стартувала акція «Мы хотим говорить на родном языке!» Ав Рівному – «Ні– Малоросії! Зробимо країну Україною!»

«Єднання й порозуміння» країни, яка ще не стала Україною, можливе хіба що на стадіонах. А після закінчення Євро-2012 країна піде в наступ сама на себе. І переможного фіналу не передбачається. Бо тут, на відміну від футбольного поля, перемогу може отримати лише третій гравець. Tertius gaudens, казали римляни. Третій, що радіє.



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено