Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
5 червня, 2012

Символ боротьби і трагедії

Коли я рік тому побачив фільм режисера Петра Ніколаєва «Лідіце», мене огорнуло нехороше передчуття, що стрічка занадто підлаштовується під сучасного глядача

Я казав собі, що творці, напевно, побоювалися, що трагічну долю села недалеко від Праги всі знають, і воєнні події для них є доволі віддаленими. Так я собі пояснив, чому у фільмі драматизовано справжню історію чоловіка, мешканця Лідіце, який перед війною у безглуздій бійці вбив свого сина. Він був засуджений та ув’язнений. Коли ж після звільнення у травні 1945 року він повернувся до Лідіце, то був шокований. Він виявився єдиним із лідіцьких чоловіків, який вижив. Решту — 192 чоловіків — розстріляли нацисти; 60 жінок не повернулися із концентраційних таборів; 88 дітей загинули в газових камерах. Лідіце припинило своє існування.

Цікавий читач себе, напевно, запитає, що передувало тим страшним подіям. Ішла війна. Німецькі дивізії проривалися до Москви і до Волги, бомби падали на Лондон. Ішлося про існування цілих націй. У Празі, однак, був удаваний спокій.

Москва і Лондон активізували рух Опору і посилили радіо-пропаганду з метою викликати збурення у чеському суспільстві. Берлін розумів, що підтримання спокою і стабільності в центрі Європи для ходу воєнних  кампаній Вермахту є просто необхідним, а тому спішно вжив відповідних заходів. Адольф Гітлер призначив своїм заступником імперського протектора Богемії та Моравії генерала поліції й шефа Головного управління імперської безпеки Рейнгарда Гейдріха – фанатичного нациста й хворого антисеміта.

Гейдріх приїхав до Праги 27 вересня 1941 року й відразу оголосив тут  надзвичайний стан, посилив особистий склад усіх підрозділів поліції та безпеки і без зволікань почав реалізовувати оперативні заходи з виконання своєї концепції «політики батога й пряника». Він опинився у першому ешелоні імперської ієрархії і знав, що якщо виконає Гітлерові накази, тобто встановить «національний соціалістичний порядок», то його чекатиме блискуча кар’єра. Гейдріх почувався, як король.  Він був уповноваженим з «остаточного вирішення єврейського питання»; ліквідація євреїв у Чехії відбувалася згідно з планом.

Дуже швидко виявили себе результати терору, демагогії та соціального популізму. Чеський опір був розбитий, продуктивність праці в оборонній промисловості зросла. Вдалося розщепити чеський народ, налаштувати національну інтелігенцію і середній клас проти робітників.

Чехословацький уряд у лондонській еміграції на чолі з президентом Едвардом Бенешем спостерігав за цим розвитком подій із великим побоюванням. Було зрозуміло, що має щось відбутися. У грудні 1941 року на чеській території висадився десант парашутистів, що складався з чехословацьких військових, які пройшли спеціальні навчання у Великій Британії. Їхнім завданням було налагодити зв’язок із місцевими організаціями супротиву та здійснити замах на Рейнгарда Гейдріха. Світ мав дізнатися про те, що чехи не підлягають тискові і підкупу.

27 травня 1942 року Гейдріх їхав на летовище до Праги, щоб вирушити до Берліна. Але туди не доїхав. Чехословацькі парашутисти виконали наказ, і під його мерседесом на одному з празьких поворотів вибухнула бомба. Нацист помер у празькій лікарні 4 червня 1942 року. І вже 10 червня за наказом нацистів, як засіб покарання чехів за вбивство Гендріха, було знищено Лідіце. 18 червня в бою загинуло 7 парашутистів, які переховувалися в підвалах православного храму Кирила й Методія, 24 червня були розстріляні всі мешканці села Лежаки, а поселення було спалене й зрівняне із землею. Нацистський терор продовжувався практично до кінця війни, але чеський опір окупантам не стихав.

Після звільнення Лідіце були знову відновлені, а меморіальний пам’ятник на місці трагедії став символом боротьби супроти націонал-соціалізму, геноциду та насилля.

Протягом року фільм «Лідіце» переглянуло більш як 500 тисяч чеських глядачів. Фільм дуже успішно представляє чеський кінематограф за кордоном. Це підтверджує те, що намір авторів стрічки був правильний, він привів до кінотеатрів велику кількість людей, які б інакше не довідалися про ці важливі та повчальні історичні події.

За 70 років Лідіце перетворилися на місце, де престижно жити й де успішні та багаті люди будують свої садиби. Поміж них є також Олександр Тимошенко, чоловік колишньої української прем’єрки.

Відвідайте Лідіце. Це місце, у якому історія та сучасність зустрічаються більше, аніж деінде ще.



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено