Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
31 травня, 2012

Драконові зуби для рідної мови

Як і весь наш народ, я з великою цікавістю дивився блокбастер «Буйволи проти левів». Якби був на ту пору в рядах буйволів, то неодмінно й собі кинувся б у битву. Бо напередодні розподілу пасовиська дуже важливо продемонструвати усій ВРХ (великій рогатій худобі) наявність рогів і копит. Не дамо ні п’яді рідної трави!
Матеріал друкованого видання
№ 22 (239)
від 31 травня, 2012

Левиному ПРайду на траву було глибоко начхати, але ж він теж мусив засвідчити свої ікла та кігті, аби згодом демонструвати їх під час електоральних гастролей рідними джунглями.

Червоні крокодили у битву не втручалися і спокійно спостерігали за подіями зі свого болота. Павіани, макаки, хамелеони, кобри і тушканчики зайняли нейтральну позицію, але при цьому інтимно повідомляли, що травою вони не поступляться, а в самих левів не вистачить сил на перемогу.

Буйволи чудово знали, що леви не мають шансів, але не могли не використати такої нагоди. В результаті усі задоволені. Головні герої битви тепер можуть сміливо йти на будь-який мажоритарний округ.

Зі світу тварин повернімося у світ людей. Поза сумнівом, основним гравцем за ухвалення нового мовного закону є Росія. Після успішного знищення білоруської мови та тотальної русифікації автономних республік дуже привабливо приєднати до «Русского міра» ще й Україну. Для цього вже роками спонсорується русинський проект. Недаремно русинська мова фігурує і в законопроекті Ківалова – Калєснічєнка (КаКа). Особисто був свідком, як полум’яний захисник русинів Міхаіл Дронов, зійшовши в Ужгороді з московського поїзда, передавав гроші та журнал «Русин», у вихідних даних якого значилася... Братислава.

Міхаіл Дронов – піп, заступник голови Русінского зємлячєства, прес-секретар Монархічєского Союза Росії – написав сотні статей, у яких розповів про геноцид (!) русинів в Україні, про те, що ось-ось спалахне на Західній Україні громадянська війна, про право Підкарпатської Русі на самовизначення та іншу маячню. Він же створив Устав Європєйского Конгрєсса Подкарпатскіх русінов, а відтак був одним із організаторів Врємєнного русінского правітєльства і парламєнта в ізгнаніі (себто в Росії).

Увівши до законопроекту русинську мову, його творці недвозначно засвідчили, звідки ростуть роги. Дивно тільки, що Москва на цьому зупинилася, бо ж є іще гуцульська, бойківська і лемківська «мови». І дарма, що Росія Європейську хартію регіональних мов, на яку так люблять посилатися КаКа, не прийняла і жодних гарантій для мов меншин не збирається надавати.

Дивним було твердження Савіка Шустера у своєму шоу, що українці не мають у Росії території компактного проживання, а тому вимагати прав для української мови немає підстав. Вочевидь, він не знає того сумного факту, що на початку ХХ століття і аж до 1933 року на Кубані й Далекому Сході були не тільки україномовні території, а й українські педагогічні інститути, школи, видавалися газети, журнали і книжки. Але потім усіх українських культурних діячів було репресовано. Нині українська мова на Кубані функціонує лише в хорових капелах.

У законопроекті КаКа купа ідіотизмів. Зокрема, й такий: «Рідна мова – це перша мова, якою особа оволоділа в ранньому дитинстві». Тобто випадки, коли рідною ставала друга мова, якою особа оволоділа згодом, не враховуються? А про те, яким чином КаКа збираються забезпечити права ромів, які розмовляють кількома різними діалектами, вже мовчу.

«Я з дуже великою повагою ставлюся до російської, бо це справді мова великих талановитих людей», – каже один із регіоналів. Але мовою великих талановитих людей є не тільки російська. Чому саме її повинні плекати в Україні? Тиск російської сьогодні такий значний, що її й вивчати не конче, діти її вбирають змалку з мультиками.

Освічені російськомовні українці взяли законопроект КаКа на кпини, бо не бачать жодної проблеми для поширення і прав російської мови. Мені сподобалося висловлюван­­ня блогера Дмитра Резниченка: «Пользуясь случа­­ем, официально заявляю: Вадим Васильевич, гонд*н вы пупырча­тый, я вам никакого права действовать от моего имени не давал. Как рус­скоязычный соотечест­венник говорю».

Колись Пьотр І в одній зі своїх промов у сенаті заявив: «Сей малороссийский народ и зело умен, и зело лукав: он, яко пчела любодельна, дает российскому государству и лучший мед умственный, и лучший воск для свещи российского просвещения, но у него есть и жало. Доколе россияне будут любить и уважать его, не посягая на свободу и язык, дотоле он будет волом подъяремным и светочью российского царства: но коль скоро посягнут на его свободу и язык, то из него вырастут драконовы зубы, и российское царство останется не в авантаже».

Щодо зубів, то тут ми, вочевидь, не допрацювали. Наші борці за рідну мову, кидаючись у бій минулого четверга, чомусь навіть для вигляду не обурилися, коли розглядався проект постанови про порядок денний 10-ї сесії ВР. За включення законопроекту Ка-Ка до порядку денного 07.02.2012 року проголосувало і чимало наших провідних опозиціонерів. Серед них і легендарні Андрій Парубій та Іван Стойко. А відтак битва буйволів і левів скидається на заздалегідь спланований цирк. Ось тільки сміятися мені чомусь не хочеться.



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено