Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
28 травня, 2012

Як боротися за українську мову

"Мовне питання" в Україні - одна з тих тем, яку важко пояснити іноземцям. Важко пояснити, чому більшість населення вважає рідною українську - але відносно чистою українською розмовляє переважна меншість. Важко пояснити, чому більшість російськомовців у Києві вважають що українську мову треба відроджувати та укріплювати в статусі державної, але самі її не використовують. Важко пояснити, чому назва ресторану та всі написи українською - а меню та мова персоналу - російська

Втім, складається враження, що на багато з цих питань та інших питань не дали відповідь самі українці. Не претендую на те, що я зможу відповісти на них цілком слушно, але принаймні спробую дати читачеві ґрунт для роздумів.

Передусім: в Києві та Центральній Україні суспільство реально двомовне. Це означає, що українська та російська мови злилися фактично в одну мовну систему. Ні для кого не дивно, що люди можуть годинами вести діалог різними мовами, в разі необхідності вставляючи в свою мову слова з мови співрозмовника - в разі необхідності. Інший аспект - це те, що мови значною мірою синхронізовані - відмінності нівелюються до мінімума, лексичні звороти перекладаються переважно дослівно. В такій ситуації обидві мови взаємодіють на цілком інакшому рівні, ніж, скажімо, естонська та російська в Таллінні чи фінська та шведська в Гельсинкі.

З цього випливає також і те, що по суті будь-який переклад з однієї мови на іншу позбавлений чисто практикчного змісту: російськомовець без проблем розуміє український текст, україномовець - російський. З такого факту можна робити діаметрально протилежні висновки: скажімо, про те, що український дубляж фільмів не потрібен, або про те, що фільми дубльовані українською придатні для всього населення країни.

Тепер погляньмо на вагу кожної з мов. Російська мова у світі - важковаговик, хоча й стрімко старіючий. Вона ще доволі міцно стоїть на ногах, але до рівня сорокарічної давності їй вже не повернутися: Російська Федерація, Україна, Казахстан та Білорусь - найбільші за кількістю російськомовників держави - переживають не найкращі часи, а Російська Федерація взагалі перетворилась на корумпований сировинний придаток західного світу та Китаю. Навряд чи це сприятиме збільшенню охочих вивчати російську - тобто, інтерес до неї згасатиме поступово, як і моторошно-заманлива слава "Імперії Зла".

Доля української мови в світовому масштабі так само залежить від іміджу держави. Якщо Україна реалізує себе як потужна європейська держава, очиститься від корупції, популізму та інших явних ознак деградації - кількість охочих вивчити нашу мову зростатиме. Особливо це стосується сусідніх держав - Польщі, Словаччини, Румунії та інших.

Тут кмітливий читач зауважить: автор же кількома абзацами раніше сам казав про двомовність українського суспільства та відсутність практичного змісту перекладу між українською та російською! Слушно. На внутрішньому "фронті" ситуація виглядає наступним чином: чи зможе українська утвердитися в ролі мови нового, прогресивного світогляду - чи залишиться частиною етнографічного колориту. Як казав демсятиліття тому один, м'яко кажучи, не симпатик української - "цією мовою в Києві розмовляють тільки "митці", студенти Могилянки і бабульки на базарі". Зараз до цих епічних персонажів додаються ще й націонал-радикали - малоосвітчені, зате дуже самовпевнені та рішучі.

Небайдужа, активна та розумна молодь Києва досі не визначилась і не стуктурувалась - вона нерішуче "бродить" поміж численними "правими" та "лівими" тусівками, часто впадаючи в апатію та відходячи від активності або ж навпаки - занурюючись з головою в кар'єризм. Якщо передусім в Києві та Центральній Україні зможе сформуватися світогляд, який получить прогресивну україномовну (байдуже в якому поколінні) молодь та широкі маси центральноукраїнської провінції, якщо в Білій Церкві та Бердичеві українська асоціюватиметься не з колгоспом чи анекдотами про "бандер", а з образом нової, успішної та сильної України - тоді взаємопроникненність української та російської мов у нашому суспільстві почне грати вже на користь українізації.

Поки що, на жаль, я цього не бачу. Буцімто опозиційні молодіжні середовища продовжують відлякувати гаслами, листівками та іншим креативом зразка середини 90-х, відсутністю більш-менш чіткого бачення послідовного розвитку країни та суспільства, відсутністю відповідей на нагальні питання суспільства. Але сподіваюсь, колись ми зможемо-таки змінити платівку - хоча б на CD.І тільки тоді про майбутнє української мови та культури можна буде говорити без тривоги.



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено