Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
13 квітня, 2012

Великий «пєрєпост»

Незадоволення РПЦ та її Патріархом нині на руку російському президентові
Матеріал друкованого видання
№ 15 (232)
від 12 квітня, 2012

Не все котові масниця, як відомо, – нагряне колись і Великий піст. На ієрархів Російської православної церкви він, схоже, звалився миттєво й несподівано – як-то в Росії стається з усіма випробуваннями на кшталт посту, зими та виборів.

Читайте також: Ревнителі Царства Кесаря

Скандал із панк-молебнем у храмі Христа Спасителя став останнім дзвінком до всезагальної вистави, розпочатої РПЦ і продовженої її паствою. Трійко із п’ятьох дівчисьок, які просили Богородицю з вівтаря центрального храму визволити Росію від Путіна, сидять у СІЗО, чекаючи, якою частиною тіла обернеться до них милість того, від кого вони просили врятувати країну. Як відомо, правосуддя в ній дуже немилосердне супроти ворогів обраного президента...

А якщо особистий ворог глави держави виявляється ще й особистим ворогом патріарха – чекай від Феміди тільки найсуворішої об’єктивності.

Але щось, схоже, все-таки не зрослося між обраним Одним і обраним Другим. Під останнім зненацька ледь помітно, але захитався човен, у якому той сподівався допливти до Царства Небесного. Спочатку, – без перебільшення, всенародна підтримка Pussy Riot, що виявилася несподіваною навіть для Другого, який пройшов горнила всіх можливих інтриг у світі. Він, щоправда, як завжди, для спілкування з паствою випустив свого дикуватого клоуна о. Всєволода Чапліна, але цей Жиріновскій від РПЦ традиційно доносить до народу ті думки, хоч і у викривленій формі, що їх ніколи не наважиться висловити вголос сам предстоятель.

Думається, такої відсічі із приводу панк-молебня в патріархаті не чекали. Народ, що традиційно шанує святині дужче, ніж самого Духа Святого, мав би хором засудити дівчат у масках. Тоді милосердна РПЦ дала б відбій і під сльози розчулення всієї пастви у розпал Великого посту пробачила б порушниць, обмежившись вимогою присудити дівицям рік мести подвір’я храму.

Але протидія виявилася тільки початком наступу. Оборона перейшла в атаку.

Пилюка, випущена на квартиру Другого в знаменитому Будинку на набережній сусідом знизу – колишнім міністром охорони здоров’я, а нині монахом Юрієм Шевчєнком, засипала всі можливі поблажки з боку суспільства щодо РПЦ загалом та її патріарха зокрема.

Квартира в одному з найпрестижніших і найдорожчих будинків Москви, яка належить Кіріллові і яка стала символом некористолюбства усього ієрархату Російської православної церкви, виявилася запилюженою з вини ченця, котрий робив суперремонт поверхом нижче, на суму 20 млн рублів. Про це повідомила прописана в помешканні владики певна пані, яка стала заодно символом патріаршої безшлюбності.

Оцей символ безшлюбності швиденько звернулася в символ гуманного правосуддя з вимогою стягнути з колишнього міністра належну суму на ремонт символу некористолюбства. З чим символ гуманного правосуддя тут-таки й погодився.

Розуміючи, що символ безшлюбності й без того засмучений, символ гуманного правосуддя навіть не став вимагати від жіночки жодних товарних чеків, а чи офіційних висновків експертизи на предмет правомірності суми. Це, втім, нікого не здивувало: Великий піст, як-не-як. Покірність і довіра до людей у цей час загострюються неймовірно.

Читайте також: Реаніматор Кірілл і досконале Середньовіччя

Але найцікавіше почалося потім. Тоді, як усі знають, знову випливли запитання з приводу годинника фірми Breguet за €30 тис. Кірілл розповів, що все це обман і монтаж, ніяких бреґетів у нього не було, і наступного дня на сайті патріархії директор РПЦ на усіх фотографіях виявився без годинника. Про останній нагадувало хіба що виразне його відображення на полірованій стільниці.

Говорити про те, які емоції це викликало в пастви, уже банально й нецікаво: усе очевидно. А ось про найцікавіше чомусь ніхто мови не заводить.

Невже ніхто не замислився про таке: чому Один не захищає Другого? Вони ж бо кожен кожному підтримка й опора, їм не жити порізно. І чому Путін-Мєдвєдєв, який упродовж усього останнього часу підтримував РПЦ словом, ділом і копієчкою, раптом пішов у глибоку «нєсознанку»? Ніби й немає друга Кірілла... Певна річ – невтручання держави у справи церкви тут ні до чого.

Останнім часом патріархат дедалі активніше намагається привласнити функції цензора Всія Русі, визначивши для себе компетенції КДБ, побудованого на пріоритеті духовного лідерства. Кажучи коротше і зрозуміліше, хоче стати модернізованою інквізицією за прикладом сучасного Ірану. Досить згадати, як на перший погляд, безглузді й незграбні висловлювання Чапліна – то про православний дрес-код, то про педофілію Набокова, то про пріоритет православної ідеї перед осібним життям християнина, то про необхідність розкоші в житті церковних ієрархів, – щоб зрозуміти: це розвідка боєм. Отцю Всєволодові дах, звичайно, знесло, але предстоятелю він зараз потрібен – чаплінськими дурними висловлюваннями промацують ґрунт для подальших кроків РПЦ, спрямованих на освоєння духовного лідерства в країні.

Однак московська церква загралася. Патріарх – він-бо теж людина, а будь-яка людина, почуваючи безкарність, рано чи пізно зарветься. Що й сталося. Не дивуватимусь, якщо з’ясується, що вся нинішня дискредитація Кірілла спровокована однією людиною. І ви її знаєте. Путіну не потрібно духовного лідера в очолюваній ним країні. Лідер має бути один. Схема, яку уявляв собі Владімір Владіміровіч, даючи зелену вулицю усім Кірілловим амбіціям, припускала чітко окреслені повноваження патріарха. Духовне лідерство в цій схемі зводилося до розтлумачування людові християнських цінностей на прикладі народолюбної політики керівництва країни. РПЦ в тому вигляді, в якому вона нині існує в Росії, – дітище влади, її ланцюговий песі високооплачуваний охоронець.

Тож збурення антикіріллівських настроїв нині – саме те, чого й потрібно Путіну.

Чи спрацює виховний момент, – мабуть, довідаємося незабаром із поводження обраного Одного з обраним Другим. І тоді стане втямки, чи на користь пішов головному церковнику Великий піст і чи не знадобиться йому Великий «пєрєпост».

Читайте також: Ілюзія «Третього Риму»



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено