Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
30 березня, 2012

Всі винні у смерті Оксани Макар

Ми можемо себе заспокоїти, що злочин із Оксаною та її смерть, – грім серед безхмарного неба, неочікуваний природний катаклізм, який не можна було передбачити, а отже, запобігти йому. Велика спокуса у цій жахливій історії зробити цапами-відбувайлами лише трьох хлопців, котрі скоїли злочин. Байдужість і конформізм кожного з нас є справжнім корінням плоду під назвою «зґвалтування і смерть О. Макар»

Якщо ми хочемо мати нових жертв на кшталт Ігоря Індила, вже згаданої Оксани й тисяч не відомих нам імен, то можемо шукати причину в поганих телесеріалах та бойовиках, де пропагується культ насилля. Проте слід набратися сміливості й запитати самого себе: що я зробив для уникнення цього злочину?

У 1982 році двоє гарвардських дослідників – Джеймс Уїлсон і Джордж Келлінг – сформулювали теорію розбитих вікон. Згідно з нею, якщо хтось розбив скло в покинутому будинку і ніхто не вставив нового, то незабаром жодного цілого вікна в цьому будинку не залишиться, а відтак розпочнеться мародерство. Явні ознаки безладу і недотримання людьми прийнятих норм поведінки провокують оточуючих теж забути про правила та вести себе по-свинському. Зрештою, виникає ланцюгова реакція – «пристойний» міський район може швидко перетворитися на клоаку, де людям страшно вийти на вулицю.

Теорія розбитих вікон має ще одну цінність, оскільки вона відображує, до чого може призвести людська байдужість. Відповідно дає єдиний правильний інструмент для подолання більшості соціальних хвороб. Теорія вимагає від громадян дотримуватися всього-на-всього трьох простих правил: не паскудити самому; своєчасно і оперативно прибирати там, де насмітили; не давати паскудити іншим.

Руйнівну силу байдужості також помітив польський письменник Бруно Ясенський, який у романі «Змова байдужих» так і написав:

«Не бійся ворогів – в найгіршому разі вони можуть тебе вбити. Не бійся друзів – в найгіршому разі вони можуть тебе зрадити. Бійся байдужих – вони не вбивають і не зраджують, однак лише з їхньої мовчазної згоди на землі є зрада і вбивство».

Катастрофи (якщо вони не техногенні) і трагедії — відповідальність всього суспільства. 

Наприклад, «загадкова» смерть студента Ігоря Індила – це результат небажання попередніх очільників держави (зокрема, екс-міністра МВС, який нині за ґратами) реформувати МВС. Після вбивства хлопця у міліцейському відділку ніхто особливо не вимагав від партій, кандидатів у президенти очищення правоохоронних органів. Саме тому ми регулярно зустрічаємо нові повідомлення про мордування у катівнях райвідділків.

Ми під час голосування віддаємо перевагу не тим, хто пропонує системні реформи. Нашими героями стають популісти, які пропонують широкий асортимент – від дешевого хліба, комунальних послуг і безкоштовної освіти з медициною до простої обіцянки прибрати Януковича.

Для багатьох навіть свідомих громадян вибори не є інструментом визначення майбутнього для себе і своїх дітей, обираючи між різними альтернативами і концепціями суспільного розвитку. Вони перетворюються на можливість «косити табло» з політиків. Водночас у всіх цивілізованих країнах пожертви від пересічних людей є основою передвиборчих фондів.

Що можна сказати про людей, які перетворили одну із дієвих форм впливу громадян на політичний процес, тобто мітинги, маніфестації, марші, пікети, на спосіб заробляння грошей? І цим підходом користуються усі, як опозиціонери, так і влада.

Ми покірно зміряємося із п'яними компаніями, які після вживання алкогольних напоїв на вулиці, йдуть «лупити лохів». Нам байдуже, коли в сусідній сім'ї коїться насильство, від якого діти тікають на вулицю. Ми не звертаємо уваги на катастрофу у вихованні дітей. Наприклад, радіємо притоку валюти з-за кордону від заробітчан, проте не помічаємо, як їхні діти кинуті в Україні напризволяще.

Власне, Оксана Макар, якщо поглянути на її біографію, є жертвою цього недовиховання. Її необачні вчинки – надмірне вживання алкоголю, згода поїхати «на квартиру» – були тими кроками, які завершилися трагедією.

Своєю байдужістю, апатією та мовчазною згодою з наявним станом речей ми є співучасниками кожного злочину, що коїться в цій державі. Деморалізація суспільства проявляється у нефункціонуванні держави. 



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено