Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
10 березня, 2012

А що як " не слабо"?

Щойно в ПАРЄ пройшли чергові дебати щодо України. Спроби украінськоі влади відмінити іх чи змінити назву на дуже далеку від теми політичних переслідувань, чи внести амортизуючі поправки, були безпомічними. Дебати " Щодо погіршення ситуації з ув'язненням політиків в Укра]ні" завершилися декларацією, проголосованою переконливою більшістю.
Переконлива більшість у ПАРЄ, що об'єднує європейських депутатів з абсолютно різних політичних сил, і блідість спроб українськоі влади, що втратила прихильність до себе навіть у політгрупі, членом якоі партія влади є,  - це реальність,  яку треба брати до уваги й виправлятися, щоби не насмішити світ. Бо, чесне слово, це саме та ситуація, коли надування щік може закінчитися зіпсутим повітрям. Я нагадала собі зараз в цьому зв'язку розповідь про те, як, розглядаючи Венеру Мілоську,  якийсь чоловік сказав : "а мені вона не подобається, як усім! І рук у неї нема!" І Фаїна Раневська відповіла йому: "Молодой человек, она сейчас уже в таком положении, что сама выбирает, кому ей нравиться!"
 
І такий приблизно вигляд " молодого чєлвєка" мають заяви, що їх змушене озвучувати останнім часом українське зовнішньополітичне відомство у відповідь на оцінку тих чи інших вперто недолугих вироків і неприкрите холуйство приречених на погану долю суддів. Що, мовляв, не ваша  європейська справа лізти в наші дорогоцінні рішення. Це відомство, на жаль, заручник, як завжди, тому мені шкода карьерного нещасливого періоду багатьох дипломатів, змушених це все робити.  У Парижі я чула, що їхні французькі колеги й депутати, до яких раніше украінцям важко було додзвонитися, сьогодні просто щодня намагаються домовитися про зустріч з украінськими дипломатами, щоби зрозуміти, що воно там таке з нами? І наші приречено зачитують їм напам'ять нудні тексти про те, що ми віддані курсу, що реформи йдуть, аж гай шумить, і т.д...
 
Слово " приречено" тут ключове. Подіі в сьогоднішній Росії нашим очільникам варто було би проаналізувати - вони ясно вказують, що деспотіі незворотно приходить кінець, як би вона не перемагала. А що вже казати про деспотію без ума й зеленого розуміння, що керувати зараз випало не маєтком. Втративши надію на нормальний розвиток подій із усіма сусідами, запертися в коморі й вигукувати звідти образливі скоромовки не вдасться.
Так, це візьме трохи часу: зняти з престолу цих і підготувати інших. І всім, хто це розуміє, варто запастися терпінням й робити " малі справи". Наприклад, протестувати й поширювати цей настрій незгоди. Наприклад, об'єднуватися. Готуватися спостерігати на виборах. Йти на вибори й не давати маніпулювати.  Так само - говорити правду про те, що Європа не втомилася від України. Вона дуже з великою впертістю буде за неі стояти, вона ій треба - Украіна без брутального бидла, без царя, що не відає, що творить, комизячись і ображаючись, коли кажуть, щоби поклав скіпетр і не розмахував ним, бо щось розіб'є. 
 
Дуже неакуратненько вийшло з тою резолюцією по Украіні... Неясно, що з нею робити : виконати - це політично застрілитися, й не виконати - політично застрілитися. Європейці вредно запитують щодня: "Ну що, джентльмени?". Завтра подзвонить Путін і хіхікне в трубку на кшталт " ну что, хомячки?"...А що сказать? " А ми Луценка посадили?" " А ми Юлі торт на 8 Березня не оддали, завонявся он уже!" чи  " А шо такоє?"
 
На сайті ПАРЄ вже з'явилася нова декларація. Наприкінці березня в Україну приїдуть доповідачі Моніторингового комітету й цього разу відмова іхньоі зустрічі з ув'язненими політиками буде причиною для суворих висновків. У деклараціі пропонується в разі отримання негативних результатів моніторингу запропонувати подальші кроки можливого реагування. Потім буде сесія ПАРЄ, і є підстави думати, що розмова продовжиться. У резолюції є рядок про санкціі. Є голоси за те, щоби ставити питання про перегляд членства Украіни в Раді Європи, а ми щойно відсвяткували 17-річчя там перебування. І можна, звісно, сидіти й пихтіти : " Та слабо! Та не посміють! Та хай на себе подивляться!"  А що як " не слабо"? А що як іще ззаду, тобто зсередини краіни, вигулькне народ із своіми помаранчевими приколами? А на тому березі - Путін із сачком... 
 
Тобто суть того, що по факту нового кроку ПАРЄ я хотіла сказати : можна, звісно, тягнути до виборів, можна писати депеші й слати фальшиві звіти, можна ще зіграти в підкидного... Але справа в тім, що не варто. Ну, ніхто не любить більше Януковича!


Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено