Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
4 грудня, 2011

Буду залишенцем в Україні!

Три роки як вийшов на пенсію з посади державного службовця середнього статусу, але із солідною вислугою, тому пенсія ну дуже не маленька. Одночасно ці роки мандрую в роздумах, особливо з того часу, коли огидні мені біло-голубі дорвалися до владного шабашу, куди виїхати геть з цієї території, щоб не бачити цього убожества і деградації нації, яка забувши звитяги славетних нащадків має нахабство іменувати себе українцям

Після героїчної і славетної боротьби „Холодного Яру“ і УПА були лише деякі проблиски масових виступів в 1990-1991, 2004-2005 (Помаранчева революція) роках. А далі знову марок ?!  Куди ж можна виїхати продавши тут до біса все майно? Є куди – як мінімум у три країни. В Росії – син одружений з московкою, в США – донька за американозом, в Ізраїлі – молодша сестра вже 20 років як замужем за полуєвреєм. Вибір, як бачите – гуляй не хочу! Запитаєте, на які шиші пенсіонеру там жити?  Ноу проблем – підрахував, навіть без прибутку від продажу майна (квартира, гараж, «Жигулі» , меблі тощо) можна нормально прожити й на мою пенсію, яку мені, завдяки велике мудрому рішенню конституційних суддів (дай їм Бог здоров’я) буде виплачувати Україна у валюті країни перебування. Шлях відкритий на всі боки.

І нарешті через два роки вибір зроблено.  Я залишаюсь в моїй країні, де народився і де упокоїлись мої батьки – в моїй Україні. До речі, я ні є етнічним українцем. Якщо вірити моїм батькам, які померли вже у вільному суспільстві незалежної України, встигнув де щось розповісти мені про своїх батьків і дідів, то відсотків на 60 я росіянин, а інші 40 – перепадають на українську, білоруську, польську і навіть молдавську кров – повний інтернаціонал, але не більшовицький.

Що ж мене за кров’ю нібито космополіта, за всіх вказаних імміграційних переваг змусило залишитися у цій (моєї) нещасній країні – Україні.  Все перебрав у голові, все згадав, все осмислив, все вибудував в послідовній рядок. Це любов, ненависть і відчуття власної гідності! Любов до тих, хто колись заснував землеробську цивілізацію у подніпровській зоні кліматичного ризику, утворив імперію за назвою Київська Русь і ходив військовими походами на Константинополь, зустрів орди монголів і значно послабивши їх вдар у серце Європи і потрапивши у неволю забезпечив „німцям“ можливість побудувати ситу, але не вдячну Європу, звитяжно розгромивши  в непоодиноких битвах Хмельниччини наймогутніші легіони польського короля і виборовши власну гідність дорівняв Берестечко до Фермопілів, потрясав Коліївщиною основи двох держав, плекав народні джерела української мови і культури в умовах московської колонізації, боровся в українських визвольних з’єднаннях і повстанських загонах проти германців, більшовиків, білогвардійців, поляків та їхніх французьких натхненників, за Карпатську Україну проти союзників Гітлера – угорських загарбників і нарешті у складі УПА на три фронти проти трьох армій – вермахту, Армії Крайової, Червоної Армії, верховоди, яких точили зуби на українські землі, а ще тих, хто за дисидентство став в’язнями радянського ГУЛАГу.

Любові багато, а Ненависті… – її чимало, хоча не варто, щоб так докладно наводити – вона до бидла, яке забуло, що воно могло бути нацією, до „протипсихів“, наполеончиків, гетьманчиків, які за дріб’язковістю і критиканством нічого реального не роблять для становлення української, а не мафіозно-кланової держави (духовний Чорнобиль), покручів, пристосуванців, базікало, дурнів. До тих, хто бігає наввипередки на передачі маніпулятора Шустера в його нібито «свободу слова».

Але в мене ненависть не до шустерів – вони агенти впливу, це їхні банани з паюсною ікрою, а до безголових „свинопасів“, які таскають у кишені паспорт громадянина України та ще де хто з них вважають себе українцями. Те, що відбувається - це вже удар по моїй власній гідності і я не можу на нього не відповісти, хоча б пером, а не автоматом, оскільки я старий і очі не добре бачать приціл. Тому я залишаюсь!



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено