Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
14 листопада, 2011

«Майстри культури» хочуть вето

Скидається на те, що українофобський порив окремих депутатів із Партії регіонів може мати дуже неочікувані наслідки для цієї політичної сили

Маємо на увазі схвалений 239 народними депутатами законопроект Олени Бондаренко «Про внесення змін до статті 31 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» щодо (щодо приведення у відповідність до вимог Європейської конвенції про транскордонне телебачення до програмної концепції мовлення). Про те, що цей законопроект аж ніяк не пов'язаний із Європейською конвенцією про транскордонне телебачення, дружно заявили Юридичне і Головне науково-експертне управління апарату Верховної Ради. Але, певно, ініціатор цього проекту особливо цим і не переймалася, кнопкодави з проросійських фракцій і без того підтримають все, що «проти України».

Отже, згідно з рішенням парламенту від 3 листопада цього року, «у загальному обсязі мовлення кожної телерадіоорганізації не менше 25% має становити національний аудіовізуальний продукт». Це вдвічі менше, ніж є сьогодні. Крім того, вилучено норму, згідно з якою, «у радіопрограмах музичні твори українських авторів і виконавців повинні становити не менше 50% загального щотижневого обсягу мовлення».

Олена Бондаренко відома своїми одіозними ініціативами. Але от серед тих, чиї картки підтримали цей проект, чимало людей, котрі кровно зацікавлені у розвитку вітчизняного шоу-бізнесу і які мають дуже добре уявлення про негативи таких ініціатив. І хто, як, скажімо, не нардеп України Микола Баграєв, «господар» «Таврійських ігор», «Чорноморських ігор», який ще зовсім недавно перебіг з БЮТ до провладної фракції, мав би розуміти, що цей законопроект б’є, насамперед, по… російськомовних виконавцях.

І навіть якщо хтось думає, що скасування 50-відсоткової квоти у телерадіопросторі – це удар по українській, точніше, україномовній продукції, то глибоко помиляється. Реалії в українській поп-культурі такі, що національний аудіовізуальний продукт – це аж ніяк не україномовний продукт. Всі ці Ані Лорак, Тіни Кароль, Наташі Могилевські, Насті Каменських і Потапи, «Армія», «Нікіта» й інші «пающіє труси», репертуар яких майже на 90% російськомовний, – це також «національний аудіовізуальний продукт». Позаяк, згідно із законом «Про телебачення і радіомовлення», такий продукт – це «програми, фільми, аудіовізуальні твори, вироблені фізичними або юридичними особами України». Жодного слова про те, якою мовою створений цей продукт – українською, російською чи кримськотатарською. Фактично всі ті, кого возить на «Таврійські ігри» екс-кучміст і бютівець Баграєв, – вся ця «рускоязична попса» з їхньою «музикою» у тлумаченні Закону «Про телебачення і радіомовлення» є національним аудіовізуальним продуктом. Тому їх ефірний час також буде суттєво скорочений завдяки Олені Бондаренко і 239 кнопкодавам.

Постраждають не лише російсько- й українськомовні виконавці в Україні. Скорочення квоти «національного аудіовізуального продукту» у мовленні – це нищівний удар по українському виробнику і шоу-бізнесу загалом. По студіях звукозапису, по операторах, звукорежисерах, аранжувальниках, цілій армії представників музичної індустрії в Києві, Донецьку, Дніпропетровську чи Одесі. Тому, коли пані Бондаренко у Пояснювальній записці до цього законопроекту пише, що «реалізація Закону не потребує фінансових витрат з Державного бюджету України», то вона або лукавить, або не розуміє, що внаслідок скорочення національного квотування, зменшуються доходи українських резидентів, а отже, бюджет недоотримає мільйони гривень. Замість нашого (хай і російськомовного) музиканта в ефірі впевненіше почуватиметься Діма Білан, «Сєрєбро» і Філіпп Кіркоров.

Варто зазначити, що досі чинні методи захисту України від іноземної культурної експансії зовсім не оригінальні, адже встановили 50-відсоткову квоту національного продукту. Приміром, у Франції квота на французьку музику в ефірі становить 61%, в Іспанії – 61%. Жорстке регулювання використання канадської музичної продукції в Канаді (CanadianContentRules)– від 35% у радіоефірі (для франкомовної продукції – 65%) до 60% на телебаченні.

«Я розумію, радіостанціям, особливо тим, чиї господарі – росіяни, не подобається ставити українську поп-музику, але ми живемо в Україні, а тому потрібно підтримувати українське… Музику втрачати не можна. Тим більше, що в Україні вона значно цікавіша, ніж у сусідніх країнах». Здається, до цієї фрази українського російськомовного виконавця Потапа (Андрія Потапенка) щось додати дуже важко… Хіба що вимогу до президента негайно накласти вето на ініціативу колишньої студентки-двієчниці Бондаренко.



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено