Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
21 листопада, 2011

Європейський вальцер єті

Ці своєрідні істоти навчилися використовувати мобільники за 10 тис. зелених і бацати пазурами по клавіатурі, однак не навчилися читати видобуту в такий спосіб інформацію на екрані
Матеріал друкованого видання
№ 46 (211)
від 10 листопада, 2011

На світанку Незалежності одного вимушено-українського-дипломата зі старої гвардії радянських резидентів потягло на відвертість. У жвавих картинках він розповідав про побут переважної більшості, за його твердженням, тодішніх своїх колег. Українська Незалежність їм до одного місця, казав він. Кроку не зроблять без дзвінка в російське посольство. Дітей посилають у російські школи. Святкують разом радянські свята. А російські дипломати порівняно з цими провінційними лохами, підсміювався не без задоволення, – це ж патріоти і професіонали: молоді блискучі штірліци. І от коли один такий квадратовий Лох підкотився до виструнченого Штірліца поспілкуватись «на равных», той «снизошел», люб’язно кинувши через плече: «Поднесите огоньку!»...

Відомий канадський соціолог Маршалл МакЛюен, формулюючи тезу «глобалізованого села», передбачав пришвидшення комунікацій у модерному світі та неминучість доступу людини до всеохопної інформації. Але він, вочевидь, не припускав, що десь на планеті з’явиться таке оригінальне явище, як єті комп’ю­еризованої доби. Так, ці своєрідні істоти навчилися використовувати мобільники за 10 тис. зелених і бацати пазурами по клавіатурі, однак не навчилися читати видобуту в такий спосіб інформацію на екрані. Зрештою, екрани такі маленькі! І так багато англійської і ще якихось мов, написаних чужими літерами, ніби порядному єті недостатньо знати «понятний совєцкій язик». Відтак єті – з висоти свого могутнього зросту – спрямовують погляд поверх екрана. І, вдивляючись примруженими очима в прикордонну до них Європу, облизуються: з Печерських пагорбів української столиці Європа видається їм гарно усмаженою печенею на відстані кошлатої лапи. А головне – безкоштовно.

Читайте також: Угруповання, яке перебуває нині при владі, демонструє особливу зажерливість

Тому комп’ютеризовані (і мерседисовані, і гелікоптеризовані) єті не зовсім розуміють, «в чем дело-вопрос». Чи ж вони вже не пішли на поступки цій Європі, натягнувши на свої «біґфути» справжні тухлі, зокрема й страусові? Чи ж не втиснулись у Brioni і не начепили годинники по $40 тис. на себе й на родичів? Мають вони чи не мають право в такому пристойному вигляді запросити, приміром, фрау Меркель на вальцер коридорами Брюсселя?!

А вона, глянь, не танцює. Так що тільки єті самі собі ноги відтоптали. Європейці, замість дати м’яса, кажуть: спершу навчіться не їсти руками з тарілки, а страва потім. Нє, такого ярма нам не треба, гордо заявив один із єті-мислителів. Бо в них все конкретно: лапу на стіл – і асоціацію давай. А ні, так у нас запасна печера є. Ве-ели-ика! «ЄП» називається скорочено. Євразійська Печера.

У єті, як правило, погано з географією. Вони не зовсім знають, де живуть. Вираз «в Украине», як відомо, важкий для єті-артикуляції. Натомість у штірліців з артикуляцією все окей, вони навіть легко вимовляють альтернативний топонім: «ближнее подбрюшье России». А як же «брюху» без «подбрюшья»? Тож штірліц-експерти дали єті «добро на зачистку поляны». І ті слухняно виконали наказ.

Читайте також: Євроазійські риштування

Що більше зашкалюють абсурди, то виразніше проступає крізь них майстерно вибудувана спецоперація кремлівських штірліців для «стрижки малороссийских лохов». Зрозуміло, президент – людина зайнята, тож інформацію йому фільтрують довірені особи, і дедалі очевидніше, з якого боку довірені. Відфільтрували чудово: гарант ще трохи – і невиїзний, асоціація сприймається як несмішний жарт, Україна зганьблена, її «лукашенкізація» феєрично наближається до фіналу. А Росія відтягла свою агонію років на 20, а то й більше: ще трохи шліфовки ситуації – і сама собою припливе дешева робоча сила в кілька десятків мільйонів, ресурси задарма, стратегічні підприємства під ключ.

У цьому сценарії угоди, цифри, газпромівські заробітки – це навіть другорядне. З голоду й так не помруть. А першорядне – колосальна, неспростовна, епохальна дискредитація України. Єті такими категоріями і не мислять. А ось штірліци – так. Вони достатньо посновигали в Європі, щоб знати, хай і цинічним поглядом на це дивлячись, що поняття честі й відповідальності обраного політика та доброго імені держави – одна з основних політичних і культурних категорій європейської цивілізації як такої.

Економічні збитки рано чи пізно можна порахувати, і збитки від діяльності різних владних кланів в Україні за 20 років незмірні. Натомість для моральної шкоди калькулятора немає. А вона катастрофічна. Якщо влада випустить Тимошенко, скидатиметься на дрібного злодія, якого спіймали на гарячому. Якщо не випустить, буде небезпечним суб’єктом, місця якому в пристойному товаристві немає. Але за всіх умов репутація країни, яку вона здобула під час Помаранчевої революції, – молоде свідоме суспільство, здатне на гідний, цивілізований протест, на концепцію своєї європейськості, на стратегічний погляд на майбутнє, – безповоротно втрачена. Особами-символами цієї втрати стали Пасічник і Шлепер. Опозиція – заблукані в тумані розсварені між собою невротики. Суспільство – розсипана мозаїка некомунікабельних категорій, кожній із яких болить своя зарплата, а не доля країни. Не кажучи вже про інтелігенцію, що грає у футбол на тлі неототалітарних судилищ, – абсурдні жовті фігурки укрсучлітівців, які на Львівському форумі вперто намагаються спіймати прудкий м’яч – єдине, що залишилось у їхній юрисдикції, та й те тікає.

Читайте також: Захід втрачає віру в демократичні процеси в Україні»

Поки настане керований хаос у державі, в головах почався вже хаос некерований. Одна частина суспільства гнівно проголошує, що Європа порушує наш недоторканний суверенітет. Інша переконує, що підпис ЗВТ із ЄС – черговий останній шанс України. Виконавці спецоперації мовчки шиють Ти­мошенко енну справу. А непосвячений у цю спецоперацію єті-політикум демонструє стадіони як неспростовний доказ європейськості України. Написано ж «Євро-2012», то якої ще Європи вам треба?!

Однак є одна «тиха» проблема, про яку забувається в громохких децибелах полеміки. Концепція європейської України – культурний продукт інтелектуальних зусиль, творчого напруження і неперервного страждання багатьох поколінь українців, які намагалися вивести своє суспільство з небуття, відвернути його від безперспективності євразійського шляху і накреслити йому життя в параметрах свободи й гідності. Це також результат протесту нашого суспільства проти режиму і в 1991 році, і в 2004-му. Тому сьогоднішній момент має кардинальну історичну вагу, яка виходить далеко за межі того чи іншого брюссельського візиту якогось із вітчизняних чиновників, що вирушають з Києва із завданням ошукати європейців і витягнути з них якомога більше грошей. У цей момент суспільство, що має самоповагу, повинно сформулювати до самого себе одне дуже незручне запитання: чи не є принизливим той факт, що угоду з Європою мали би підписати антиєвропейці, ідеологічні нащадки тих злочинців, які знищували – покоління за поколінням – саме тих українців, котрі цю Європу любили, знали її культуру і не відділяли своєї української ідентичності від європейської? І зробити висновки. Адже сьогоднішнім єті-політикам об’єктивно значно легше й природніше поставити підпис під угодою щодо євразійської ЗВТ – Зони вільної торгівлі принципами, честю, законом, людськими життями, майбутнім.

Може, саме тому європейський вальцер єті в Брюсселі зупинився після кількох незграбних тактів. З простої причини: вальс під балалайку не танцюють.

Перефразовуючи вищецитованого радянського дипломата, неважко припустити, що за здачу України «малороссийским лохам» у кращому випадку скажуть через плече: «Поднесите огоньку!» А в гіршому – бажано не ходити на полювання. Бо губернаторів України вибиратимуть не з єті, а з штірліців.

Читайте також: Україна потребує суспільних лідерів, не заражених совковими звичками



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено