Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
4 листопада, 2011

Мовні інтриги від провладної партії

3 листопада, Верховна Рада України ухвалила в першому читанні Закон «Про внесення змін до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» щодо приведення у відповідність до вимог Європейської конвенції про транскордонне телебачення до програмної концепції мовлення». Вирішено знизити обов’язкову частку національного аудіовізуального продукту з нинішніх 50% до 25%. Крім цього зі статті зникли слова: «або музичні твори українських авторів чи виконавців» як альтернатива національному аудіовізуальному продукту.

 Також було змінено частину 4 статті 28 закону «Про телебачення і радіомовлення». З неї було прибрано слова: «у радіопрограмах музичні твори українських авторів і виконавців повинні становити не менше 50 відсотків загального щотижневого обсягу мовлення». Автор законопроекту, скандально відомий народний депутат Олена Бондаренко, не засоромилася заявити, що частка у 25% – вже компроміс. Мовляв, автори закону спочатку пропонували знизити обов’язкову частку національного аудіовізуального продукту до 0%.

Можна знову зазначити, що частка української інтелігенції, яка нині владі не протистоїть, а непогано з нею співіснує, отримала черговий щирий дарунок. Можна знову ж таки поцікавитися, чи справді Партія регіонів України, є партією не певного окремого регіону, а справді України? Можна також згадати, що в Україні ледь не протягом всіх років незалежності є російська мова, розвиток якої офіційно неабиякими коштами підтримує Російська Федерація. І що є українська мова, розвиток та поширення якої не підтримує навіть сама Україна, держава, де українці становлять 78% населення.

Але набридло вже просторікувати. Очевидно, що рятування потопельників, вкотре, як виявляється, є справою рук самих потопельників. Розвиток української мови мають забезпечувати самі україномовні громадяни, позаяк держава на їхні культурні потреби чхати хотіла.

Коли так, треба казати чесно: зміни в законі «Про телебачення і радіомовлення» не матимуть жодних наслідків. Змін у контентах вітчизняних телеканалів і радіостанцій не відбудеться лише тому, що на українському радіо і так безмежно панують російські попса і шансон, а на телебаченні – російські мильні серіали. І радіо, і ТБ уже давно навчилися обходити норму закону про квоту у 50% для національного аудіовізуального продукту.

Очевидно, що контент радіостанцій, зосереджених на стилі рок, класиці або іншій елітарній музиці, не зазнає жодних суттєвих змін – український продукт там і без того представлений як належить. Внесення змін до закону спростить життя переважно радіостанціям шансонового та попсового спрямування.

Ну не створили українці достатньої кількості власної попси та власного шансону. Нудьгувати з цього приводу чомусь не тягне.

Прихильники зменшення частки українського аудіовізуального продукту до 25% наводять карколомний аргумент – закон, мовляв, встановлює лише нижню межу для українських виконавців – верхньої ніхто не визначав. Справжню частку наповнення українського ефіру творами українських виконавців визначатиме ринок. І з цим доказом складно сперечатися.

Утім, чи спроможний український національний продукт конкурувати з відповідним російським? Для відповіді на це запитання варто лише згадати, що 29 вересня цього року українська рок-група «Океан Ельзи» – хедлайнер Помаранчевої революції, виступала у Державному кремлівському палаці в супроводі симфонічного оркестру МВС Російської Федерації. «Там був справжній аншлаг, без шулерських прийомів на кшталт сотень запрошень… Таку цікавість до концерту у Кремлі серед російських рок-виконавців могли б теоретично викликати лише Земфіра та Юрій Шевчук,» – писала про цю подію російська преса.

А допоки закон ще не підписано президентом, частка аудіовізуального продукту в українському ефірі все ще перебуває на рівні 50%. І цілком можливо, що такою і залишиться. Річ у тім, що зміни до закону «Про телебачення і радіомовлення» не торкнулися іншої статті документа, відповідно до якої 80% українського ефіру мають становити програми європейського виробництва, серед яких не менше 50% – програми українського виробництва. Про мову і не йдеться – натомість лише про країну-виробника продукту. До того ж законом не визначено різниці між поняттями «національний аудіовізуальний продукт» і «програми українського виробництва».

В законі створено очевидні протиріччя, на яких у своєму зауваженні вже наголосило Головне юридичне управління Верховної Ради. Воно радить доопрацювати проект і відправити його на повторне друге читання. Якщо президент таки підпише закон, його можна буде трактувати двояко. А тому більш вірогідно, що ці зміни – чергова інформаційна качка, проведена регіоналами з метою відкоригувати свій дедалі хисткіший рейтинг серед українських шанувальників «єдиної неділимої». А на український продукт в українському ефірі чекає та сама доля, якої зазнав переклад фільмів українською мовою. Галасу буде багато, а залишиться все, як і було.



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено