Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
21 жовтня, 2011

Кутовий вектор

Якщо Янукович поступиться інтересами української бізнес-еліти, йому швиденько влаштують заколот
Матеріал друкованого видання
№ 43 (208)
від 20 жовтня, 2011

Віктор Янукович попалився! Він себе викрив, показавши ціну всім балачкам про євроінтегрування, про європейський курс своєї Адміністрації. Очікуваний візит українського президента до Брюсселя скасовано після його публічної відмови переглянути юридично сумнівний вирок політичній опонентці. Угоду про асоціацію з Євросоюзом, яку готували покоління (коли міряти президентськими каденціями) дипломатів, відправлено коту під хвіст. Відтепер Януковичу світить спілкуватися хіба що з Дмітрієм Мєдвєдєвим та Раулем Кастро. Безперечно, в такому товаристві Віктор Федорович почувається комфортніше, ніж на західних паркетах.

Читайте також: Янукович заблукав між Євразією і Латинською Америкою

Але про що спілкуватися? Куди рухатися? Назад до Росії? Там на нього чекає полковник Путін, якого Янукович відверто дратує, з набором ультимативних вимог щодо вступу до Митного союзу й далі до євразійського простору, а також розподілу газотранспортної системи з перерозподілом усіх ласих шматків українського бізнес-пирога на користь наближених до Кремля олігархів. А куди ще?

Новий російський вектор Януковича схожий на каприз підлітка, який погано вивчив уроки. Вочевидь, має значення й те, як перша особа вибудувала технологію прийняття рішень у своєму офісі. Люди обізнані свідчать, що заходити до Віктора Федоровича з поганими новинами – не найліпша ідея. Йому, як і кожному керівникові його рангу, готують щоденні зведення преси, аналітичні довідки, проекти документів, але все це у щадному режимі, враховуючи індивідуальні особливості характеру, сприймання й працелюбності. Не дивно, що в такому положенні бос стає легким об’єктом для маніпуляцій. Вочевидь, хтось із близького оточення його під’юджував: «Віктор Фьодоровіч, как ані с вамі разгаварівают? Пашлітє іх, пакажитє характєр!» Він показав. Ми побачили.

Насправді ж російський шлях для президента закритий з однієї простої причини: тамтешній режим, хай як сумно це визнавати демократам, тримається на солідарній згоді більшості населення, а та, своєю чергою, на шаленій газовій ренті. Із 2000 року, коли Путін став президентом, середня заплата в РФ зросла від $79 до $773, а пенсія за цей самий час підскочила від $30 до $267 (щоправда, все це без урахування інфляції). Так, за ці роки різниця в добробуті між 10% найбідніших і 10% найбагатших росіян збільшилася з 10 до 16 разів, але помітити це середньозваженому представникові електорату заважає монополія влади на ЗМІ, а також горде усвідомлення того, що «Росія підвелася з колін», тобто зростання патріотичних, точніше шовіністичних настроїв. Що ж до відсутності свободи, то для знач­ної частини жителів РФ за браком традиції це не є проблемою, як відсутність зубної щітки для того, хто не звик нею користуватися.

Читайте також: Небезпечний маневр на Схід: влада ризикує перехитрити сама себе

Тож якби в Україні відкрили новий Самотлор із Кувейтом, тоді інша річ, а так економічну підкладку під свої амбіції Януковичу, на відміну від Путіна, просто нема чим підмостити. Білоруський варіант для України – так само не вихід. Щойно Лукашенка, який у ролі ласкавого телятка довгий час смоктав економічну допомогу з Росії, з останньою посварився, трон під ним захитався. Курс національної валюти обвалився за рік утричі (!), почастішали акції громадянської непокори, а улюбленим вітанням білорусів стала абревіатура «ШОС», яка розшифровується: «Шоб он сдох!»

Якби Янукович продовжував здавати національні інтереси на користь Росії, йому це, може, й минулося б, але якщо він поступиться інтересами української бізнес-еліти, йому швиденько влаштують комплот. А коли вирішить відсидітися разом із державою в гордій геополітичній самотині, це швиденько призведе до такої економічної кризи, порівняно з якою білоруський колапс здаватиметься розквітом. Вочевидь, українці реагуватимуть на неї не менш темпераментно й не менш креативно, ніж білоруські брати.

Друга пікантна деталь полягає в тому, що захищати режим практично нікому. Останні вуличні сутички в Києві продемонстрували: навіть елітний (у сенсі платні) «Беркут» неохоче виконує тупі накази. Воно й не дивно. Знаєте, яка «елітна» платня його бійця? 4 тис. за місяць. Точніше, це ще не платня, тільки обіцянка. А представники інших спецпідрозділів МВС мають по 2 500 грн плюс ліжко в гуртожитку. Відсутність стратегії, відсутність перспективи, відсутність підтримки, – здається, це називається глухий кут…

Читайте також: МВС: політизація = деградація



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено