Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
16 жовтня, 2011

Депресіонізм

В Україні вимальовується суспільний порядок з обмеженим доступом до політичної та економічної діяльності
Матеріал друкованого видання
№ 42 (207)
від 13 жовтня, 2011

Нещодавнє дослідження Європейської Бізнес Асоціації свідчить, що в третьому кварталі 2011 року індекс інвестиційної привабливості України істотно знизився – до рівня кінця кризового 2009-го. На жаль, такий результат є цілком закономірним.

З одного боку, наразі цілком очевидно, що світова фінансова криза не закінчилася і кейнсіанські заходи не зупиняють рецесії, адже далі залізати у борги і знижувати облікові ставки країни Європи та США неспроможні. Як наслідок сповільнення темпів зростання світової економіки знов болюче позначиться на економіці України. Вітчизняна промисловість, як і раніше, спирається на кілька десятків велетенських підприємств, які потерпають від будь-яких негативних змін на світових ринках. Від 2008 року економіка стала ще більш монополізованою, а значить, ще вразливішою. Хіба що, на щастя, з тих часів ще не встигли утворитися нові «бульбашки».

Але насамперед песимізм інвесторів пов’язаний із внутрішніми причинами. Якщо подивитися на структуру індексу, визначеного ЄБА, то можна помітити, що найнижчі оцінки – в зоні «інвестиційний клімат». Отже, по суті, це підсумок діяльності уряду, який багато обіцяв, але зробив для бізнесу, м’яко кажучи, дуже мало. Донедавна іноземні підприємці, як і деякі вітчизняні, ще вірили обіцянкам і намагалися дивитися в майбутнє з оптимізмом. Однак наразі вони вже остаточно переконалися, що обіцяна «стабільність» належить не до правил гри, а тільки до персоналій.

На практиці, як свідчать й інші дослідження, бізнес-клімат в Україні погіршився. Обіцяна «революція» в цій царині виявилася блефом. Дерегуляція – фасадна. Наприклад, влада відрапортувала про істотне скорочення кількості ліцензій у сфері будівництва. Але, як свого часу проаналізувала народний депутат Ксенія Ляпіна, замість ліцензій на окремі види робіт тепер видають одну на кілька видів… Можливо, і поменшало папірців, які слід заповнювати, але ж інвесторів цікавить насамперед швидкість ухвалення рішення, а вона не покращилася. Податковий кодекс дещо спростив життя великому бізнесу, але натомість істотно розширив повноваження органів ДПА, що спричинило терор багатьох підприємців. Ще одне нововведення – автоматичне повернення ПДВ. Для окремих компаній цей механізм працює, однак для решти відшкодування стало ще проблематичнішим. Унаслідок реформи погіршилася й судова система. Адміністративна реформа – навіть представники Партії регіонів визнають, що ніякого скорочення апарату не відбулося, а лише плутанини побільшало… Першою за весь час справжньою реформою може стати декриміналізація економічних злочинів. Хоча гіркий досвід попередніх спроб «точкових» реформ змушує дивитися на неї обережно: важко уявити роботу нашої податкової без таких інструментів, як загроза кримінального переслідування, порушення справ із вилученням документів тощо. Напевно, в якості своєрідної «компенсації» винайдуть якісь інші механізми.

Понад те, окрім формальних правил є їх фактичне виконання. Що твориться на українських митницях!.. Так, митники мають право здійснювати догляд контейнерів, однак коли це виливається у перевірку буквально кожного, інвестори впадають у ступор. Популярні як ніколи «маски-шоу». Контролюючим органам, силовим структурам дали зелене світло: вони можуть розорити будь-який бізнес, який не є провладним або ж належить, наприклад, нелояльним власникам. За допомогою легалізованого беззаконня у кожній галузі хтось із наближених до влади бізнесменів отримує преференції. Корупція в Україні також стала впорядкованішою, централізованішою, а за своїми масштабами навіть більшою.

Таким чином, влада під акомпанемент переможних економічних реляцій виштовхує з країни бізнес. Навіщо? Очевидна відповідь: аби розчистити простір для «своїх». Але проблема ще глибша. За допомогою монополізації ринків і цілих галузей в Україні консолідується суспільний порядок з обмеженим доступом до політичної та економічної діяльності. Якщо владі вдасться ще більше монополізувати економіку, та відновити повноцінну політичну конкуренцію буде ще важче. Саме на це, схоже, і сподіваються нині можновладці. Але за такого «порядку» стратегічні перспективи країни втрачаються надовго, якщо не назавжди. Інвестори це добре розуміють, і я не бачу чинників, які можуть покращити їхні настрої. Ну хіба що підпишуть угоду про зону вільної торгівлі з ЄС, хоча за нинішніх умов це бачиться майже неймовірним.

У ЄС та інших розвинутих країнах органи влади насамперед захищають відкритість економічної та політичної діяльності – конкуренцію, права власності та демократію. Втім, перехід до такого суспільного порядку потребує докорінної зміни базових принципів, тому він не може бути плавним та безболісним. На нас чекають нелегкі випробування. І чим більшою мірою вдасться консолідація «обмеженого доступу», тим важчими вони будуть.

Читатйте також: Піраміда руїни



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено