Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
14 вересня, 2011

Королева-рятівниця

Заява депутата Святослава Олійника про те, що приблизно 60 громадських організацій Дніпропетровська підписали меморандум на захист Путіна проти Януковича не здивувала. Давно відомо, що деякі наші громадяни віддають перевагу саме російському телебаченню

А подивившись російське ТБ, і справді незрозуміло, чого пручається ця норовлива Україна? Йшла би вже до Митного союзу, там же все так добре! «Північний потік» запущено! Оборонна промисловість має силу-силенну замовлень! Газу – хоч залийся! Тандем мудро править. І раптом, як грім із безхмарного неба – мешканці підмосковного міста Желєзнодорожне попросили захисту у королеви Данії Маргрете ІІ, котра заїхала до міста в рамках чотириденного візиту.

Що ж так стривожило мешканців підмосковного міста? Загалом не так-то й мало. У листі до монарха іншої держави люди поскаржилися, що їх убивають. У Желєзнодорожному квітне клановість і корупція. Знесений пологовий будинок і гостро бракує місць у дитячих садках. Бізнес розподілений між родиною мера та його друзями. Правами людини нехтують. Усіх, хто намагається боротися за свої права, залякують. Особливо активних б’ють. Знайомі все картинки. Чи не так?

Подія вражає. В історії Росії (принаймні офіційній) вже був випадок, коли мешканці російських регіонів відправляли посланців фактично до предків земляків датської королеви, щоби сказати історичні слова: «земля наша багата, та ладу в ній нема». Щоправда, тоді «взяти під захист» для іноземного правителя автоматично означало «завоювати». В наші часи, звісно, в іноземних гостей Росії і думки такої не виникне, проте керівництву Російської Федерації варто було б добряче замислитися. Якщо населення країни вже починає про захист і допомогу благати іноземних правителів – може статися так, що хтось візьме та й «допоможе». Як не на заході – цілком імовірно, що на сході.

Зрозуміло, що сам факт звернення громадян маленького російського міста до першої особи іноземної держави з проханням про захист, до кореня знищить весь пропагандистський поголос про «вставання з колін». Натомість він засвідчив, що корупційна, правова та соціальна ситуація в РФ аж ніяк не краща за нашу. Звернення пересічних росіян до іноземної королеви розвіює байки про «зміцнення почуття патріотизму серед росіян». Серед працівників Газпрому та Роснафти він, може, й посилюється. Серед футбольних фанатів з перегодованих нафто-доларами Москви та Пітера патріотизм природно зашкалює. Серед членів прокремлівських молодіжних організацій «НАШИ» та «Россия молодая» він не міцнішати просто не може. А як бути з патріотизмом мільйонів росіян, котрі проживають у десятках тисяч середньостатистичних російських міст? 

То правда, глузувати з проблем сусіда – непристойно. В Україні ситуація не краща. Ба більше, нам теж відомі випадки, коли пересічні громадяни України втрачали надію знайти на Батьківщині правду і закон та зверталися по допомогу до місій іноземних країн. Лише 4 серпня 2010 року неподалік Місії ООН в Україні дві жінки та журналіст скаржилися на нехтування владою їхніми правами і просили політичного притулку. І ці люди справді мали, на що скаржитися – вони не подуркувати вийшли з плакатами до Місії Об’єднаних Націй.

Отже, якщо у нас правова ситуація не краща за їхню, відповідно й у них такий самий безлад, як і в нас. А коли так, то постає ще одне запитаннячко. Коли керманичі однієї з сусідніх держав починають просторікувати про Митні союзи та інші форми інтеграції, то про які-такі вигоди для пересічних українців вони нам розповідають? Про те, щоби українці жили, як пересічні росіяни? Ті самі, що по допомогу звертаються до королев іноземних держав, чи якісь інші? Здається, перш ніж кликати когось до інтеграцій, логічно було б подбати, щоби твої громадяни зверталися не до іноземних королев, а хоча б до своїх же губернаторів. І це ще ніхто не згадав про тероризм, пароплави, що тонуть, літаки, що падають з хокейними командами, тощо.

Те, що будь-які інтеграційні проекти потрібні насамперед російській еліті, щоб опанувати українські підприємства, зрозуміло й дитині. Проте дивує, що певна частина нашого суспільства, безоглядно довіряючи російському ТБ, продовжує плакатися за втраченим СРСР, доводячи, що нехай навіть у злиднях, проте в Союзі краще. Час збагнути: якщо безлад об’єднати з безладом, ладу в підсумку не отримати. Буде значно більше людей, які благатимуть по допомогу іноземну королеву. 



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено