Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
5 вересня, 2011

Янукович не стане Бандерою

Не мине й півроку, як Віктор Янукович оголосить себе Степаном Бандерою, збере партизанську армію, можливо, назве її УПА, викопає в лісах Межигір’я криївки і влаштує солодке життя москалям, котрі виманять на той час у нас нашу ж газотранспортну систему і встановлять контроль над Україною. Кремль оголосить його в міжнародний розшук як терориста і матиме за такого злісного ворога Росії, що Віктор Ющенко помре від заздрощів

Не вірите? А ви почитайте, що Янукович заявив у Душанбе під час саміту СНД:«Спочатку загнали нас у тісний кут, потім почали диктувати умови. Це принижує сьогодні не мене особисто, а державу, і я не можу цього допустити», – цитує його слова «Інтерфакс-Україна». Це про Росію. Про ту саму, діячі якої ще не так давно приїздили до нього на день народження у Крим, а за кілька днів робили заяви на кшталт того, що Крим наш, і ми ніколи його не віддамо Україні. Тоді такі слова Януковича не ображали, і він не мав намірів не дозволяти принижувати Україну.

Після прочитання цих слівзалишається лише скрушно сплескувати руками і шкодувати, що президент не бажав вивчати досвід декого зі своїх попередників і з дивовижною послідовністю наступав на їхні граблі.

Адже свого часу Леонід Кучма приходив до влади під гаслами дружби з Російською Федерацією. Він запально розповідав, що Україна неодмінно буде активнішою у відносинах із Москвою, так само, як і в рамках СНД. Вона, мовляв, твердо відстоюватиме свої інтереси і встановить з Росією рівноправні партнерські відносини. Не вийшло! Уже за кілька місяців він порівнював Москву з футбольною командою, яка виграє в інших за рахунок того, що постійно б’є пенальті. Інакше кажучи, перебуває у вигіднішому становищі порівняно з іншими.

Хоч би переговорив керманич зі своїми попередниками. Вони б, напевне, йому пояснили, що будь-яка поступка Росії сприймається нею не як дружній жест, а як слабкість, що та імперія не вгамує своїх апетитів і вимагатиме нових і нових поступок. Навіть, якби аргументи не переконали, то принаймні можна було б діяти з Росією стриманіше, щоб самому відчути, правду вони кажуть чи ні.

Янукович із такою прудкістю кинувся в обійми старшого брата, що було очевидно: він плювати хотів на чужий досвід і краще набиватиме власні гулі на лобі. Граблі стільки разів гепали його, що витримати таку кількість ударів міг хіба що якийсь чавунний лоб. Тепер хочеться запитати прозрілого Януковича: за що ж його братки – депутати від Партії регіонів у парламенті вибивали щелепи і проламували голови опонентам у день ратифікації так званих Харківських угод? Думаю, в його прозорливих мізках з’явилася підозра, що вони затято билися за те, щоби здати національні інтереси.

Втім, боюся, що поняття «національні інтереси» і донині залишається terra incognita для президента і його команди. Він сприймає лише те, що можна помацати руками, як-то «чіста канкрєтноє бабло» або інші матеріальні цінності. І нинішній сплеск патріотизму пов’язаний виключно з тим, що цьому «чіста канкрєтному баблу» загрожує Кремль. А саме він вимагає від Януковича віддати йому те, на чому піднялися чи не всі наші олігархи. Він зажадав газотранспортну систему. І це ж не якесь ефемерне НАТО, від вступу до якого особисто Януковичу з його оточенням ні холодно ні жарко. Це не Голодомор, який можна не визнавати геноцидом, позаяк так хоче старший брат. Це те, що допомагає Януковичу витворювати собі багатомільйонний рай у Межигір’ї. А від цього він аж ніяк не готовий відмовитися.

І ось зараз Москва починає артпідготовку до нової холодної війни. По російських телеканалах, які є рупорами Кремля, вже пройшли перші передачі про його вороже ставлення до пропонованих Росією проектів. Електорат Януковича, який вельми полюбляє дивитися російське ТБ, незабаром дізнається, що він аж ніяк не друг Росії. Йому також розкажуть, що життя його погіршується через те, що президент не запровадив російську як другу державну мову.

Леонід Кучма діяв гнучко, не лише не дозволяв собі руйнувати гуманітарну сферу України, а ще й розвивав її. У нього навіть Дмитро Табачник був прихильником українських цінностей і обстоював те, щоб Голодомор був визнаний геноцидом. І коли на нього тиснула Росія, то він заручався підтримкою у державницьки налаштованого електорату. То Віктор Янукович поводився, як слон у посудній лавці. Чого варте лише ігнорування всіх церков, крім, звісно, однієї – Московського патріархату! І в кого він тепер шукатиме підтримки, сам напевно не знає. Одному Богові відомо. Та чи поділиться він цим знанням із Януковичем?



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено