Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
30 серпня, 2011

Загублені українці

Окрім декларацій та побажань приєднання до об’єднаної Європи українцям варто краще придивитися до її теперішньої сутності

«Ви не повірите, ми всі тут потроху стаємо расистами», - говорить з посмішкою приємна дівчина у вишиваній чорною ниткою білій сорочці. Оля приїхала до Брюсселя з Львівщини, тут закінчила гімназію і готується до вступу в ліцей – вищу ступінь середньої школи; в майбутньому хотіла б вивчати іноземні мови та журналістику. Українців у Бельгії не відрізниш від тутешніх «білих», - на відміну від мароканців та конголезців, присутність яких у Нижньому Брюсселі значно перевищує «справжніх» бельгійців (корінні брюсельці заселяють Верхнє Місто). Українців небагато – ходять лише до двох церков, - «української» греко-католицької і «російської» православної. «Лондонський» синдром в повітрі поки що не присутній, можливо – лише позірно.

Ще одна юна українка Настя, родом з Чернівців, разом із польською подругою з (обидві живуть в Брюсселі також не перший рік) пояснюють особливості сприйняття столичними «білими» «провінційних» фламандців. «Лише в Брюсселі змушують вивчати у школі обидві державні мови – французьку і фламандську. Цю другу тут ніхто не любить, ми також – ми її бойкотуємо...» Офіційно двомовна, а реально франкомовна столиця розташована на північній, етнічно фламандській території, сама ж Фландрія значно багатша за франкомовну Валлонію. В Україні прихильники двомовності дуже часто сягають прикладу Бельгії у її начебто ідилічній ситуації – натомість зблизька все виглядає м’яко кажучи інакше.

«У Фландрії краще вже звертатися англійською, ніж французькою, - переконує молодий інтелігентного вигляду перевізник-росіянин. - Коли я починаю в Антверпені чи Брюгге щось говорити по-французьки, обличчя відразу кваснішають...» На питання, як адаптуються люди із колишнього СРСР, цей хлопець, що народився на Сахаліні, пожив у Казахстані, а в Бельгії опинився уже після тимчасового перебування в Калінінградській області, запевняє: ті, що живуть давно, чесно працюють, мають авто, квартири і взагалі забезпечені. Між собою, так як приміром, у Німеччині, тісно не спілкуються.

Українці з Бельгії, Голландії, Франції та навіть Англії з’їхалися на День Незалежності України до Брюсселя вже традиційно. Тут з 2007-го року відбувається церемонія вдягання місцевого символу – «Manneken Pis» – в український костюм (костюмів хлопчик має вже більше тисячі, всі вони збергіаються у музеї). І навіть в день 20-ліття свободи українці гралися в улюблену гру «із двох думок одна неправильна, а друга моя». Комусь з жіночок-заробітчанок не сподобалося те, що на акції відбувалася дегустація українського пива: «Не в пиві справа. Що самі робимо, те й маємо. Напевно, на більше ми не заслужили...» Комусь не відповідала ідея вдягти «Manneken Pis» у костюм Ярослава Мудрого, що мало би символізувати тисячоліття української історії: «Мені цей костюм не подобається, оскільки я вважаю, що повинна була би бути вишиванка, щоб показати справжню Україну!» Те, що організація відбулася на суто громадських засадах (з допомогою таких же заробітчан), а українське посольство не проминуло можливості «примазатися» тим, що нібито саме воно «презентувало костюм», правдолюбок не цікавило. Представниця Союзу українців Бельгії упевнена, що українці мають ходити у вишиванках, щоб... вирізнятися від решти так, як це роблять араби у Брюсселі.

Для юної «расистки» Олі цей день теж був «радісним приводом, щоб вдягти вишиванку». Невже українці так загублені, щоб бажати зовні вирізнятися у цьому нео-Вавілоні? Чи ми будемо назавжди прив’язані до рустикального кореня нашого народу? На щастя, у День Незалежності України реакція бельгійців та туристів на «вишиванкові натовпи» була радше зацікавлено-здивованою, ніж роздратовано-здивованою. До слова, деякі західні європейці – якщо не махати у них перед носом синьо-жовтим прапорцем і не кричати «Юкрейн», будуть упевнені, що перед ними люди в «traditional 'romanian' (?) blouses...yes?»

Загалом Брюссель до інакшості звик. Статечні чорношкірі мамці з купою дітей спокійно прогулюються попри секс-шопи та гей-клуби, а арабські тінейджери радо вітаються у хлопчачому привіті з білими та чорними однолітками. Життя тече по-валлонськи розмірено (у столиці краю місті Намюр є навіть пам’ятник валлонцям, які вигулюють... равликів) й по-фламандськи педантично. Олексій Толкачов, голова Європейської асоціації українців (головного організатора дійства переодягання «Manneken Pis» в український стрій), ділиться досвідом співпраці з бельгійцями: «Не зважаючи на те, що графік їхніх чиновників розписано далеко наперед, у них все одно знайдеться час для непередбачуваних зустрічей. Від наших же депутатів відповіді про зустріч можна очікувати місяцями, щоб якогось ранку почути в слухавці: Заходьте сьогодні…».

Про що більшість бельгійців вочевидь не підозрюють, то це про реальність існування Східної Європи з її бажанням стати хоч приблизно на той же щабель розвитку, що західні побратимці. Для них екзотичні африканські фрукти й овочі, приправи з Магрібу набагато ближчі, ніж український борщ, угорський бограч, польський журек, російська окрошка чи словацька грибова полєвка. Символічним у цьому сенсі є представлення об’єктів з «нової» Європи в парку зменшених копій знаних європейських будівель «Міні-Європа»: від Польщі два об’єкти, від Чехії, Угорщини та Словаччини по одному. Україна там не представлена, оскільки не є членом Євросоюзу. Гарний святковий день 24 серпня можливо й запам’ятався певній частині столиці Європи у асоціації з Україною. Проте для реальної пристутності «там» потрібна широка суспільна й державна активність «тут». Розповісти щось позитивне про себе все ж буде легше «старим» європейцям, ніж щораз ширшій домінанті вихідців із Чорного континету…

Автор висловлює подяку Європейській асоціації українців за сприяння у підготовці матеріалу.



Теги
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено