Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
25 серпня, 2011

Влада потребує "тероризму"

Скандально відома книжка колишнього офіцера КДБ-ФСБ Олександра Литвиненка та історика Юрія Фельштинського «ФСБ взрывает Россию» має цінність не лише викриттям російських спецслужб, які через терористичні акти контролювали розвиток суспільно-політичних подій у Росії. Автори виразно показали принципи, механізми, алгоритми, з допомогою яких спецслужбам вдалося впливати на громадську думку російського суспільства і навіть на вище керівництво російської держави у 1990-х роках

Після 1999-го (події, які висвітлюються у вищезгаданій книжці) схема «теракт – авторитарна дія влади» неодноразово спрацьовувала, що лише підтверджувало обвинувачення авторів.

Наприклад, програш збірної Росії господарям Чемпіонату світу з футболу в Японії 9 червня 2002-го призвів до серйозних заворушень в центрі Москви на Манежній площі. Невдоволені фанати влаштували погроми під гаслом «Русские идут!». За два тижні Державна Дума ухвалила закон про боротьбу з екстремізмом, завдяки якому влада почала чинити тиск на журналістів, закривати окремі «незгодні» ЗМІ, обмежувати проведення опозиційних публічних акцій.

Теракти у Беслані (Північна Осетія) у вересні 2004 року ще сильніше закрутили гайки вже не надто демократичної російської держави. Тодішній президент Владімір Путін скасував вибори керівників суб’єктів РФ: губернаторів став призначати глава держави. На телебаченні заборонили показувати «криваві» кадри з місця терактів. Кремль почав тиснути на керівництво телеканалів з метою скорочення суспільно-політичних передач і водночас збільшення розважального сегменту. Негласно на телеканалах з’явилися цензори, які «аналізували» зміст новин на предмет екстремізму. 

Отже, російська схема діяла безвідмовно: залякувала людей, готових пожертвувати демократичними свободами заради безпеки; вказувала опозиції, що влада готова не грати за правилами, а змінювати їх під себе.

Напередодні Дня Незалежності України СБУ повідомила про нетипове для України правопорушення – затримання угруповання, що мало намір скоїти вибух під час свята. «Терористами» виявилися члени праворадикальної організації «Соціал-націоналістична асамблея». На перший погляд, нічого дивного. На офіційному сайті СНА регулярно з’являлися повідомлення про те, як «невідомі» патріоти демонтували один-другий пам’ятник Лєніну, а ідеологія партії не заперечує силових методів для досягнення своїх політичних цілей.

Проте є деякі нестиковки. Вже наступного дня затриманих звільнили. А в медіа з’явилися перші репортажі про вилучення вибухівки, яка нібито призначалася для виконання терактів 24 серпня. На них видно, що працівники СБУ вільно поводилися із небезпечним пристроєм. Без спеціальних костюмів і шприців голими руками вилучалася вибухівка і проносилася поряд зі звичайними людьми. Ввечері 23 серпня знову затримали членів СНА, проте адвокатів до підозрюваних не допускали. А обшуки у помешканнях затриманих проводилися без санкції суду.

На цьому тлі виникає два припущення: або спецслужби нездатні професійно забезпечити безпеку громадян; або це невдала спроба імітувати наявність тероризму в Україні.

Тероризм – зручний інструмент маніпулювання громадською думкою. Всі знають, що він є, але його ніхто не бачив. Дуже легко створити уяву про його наявність і швидко побороти – знайти в декількох терористів зброю, вибухівку і кілька радикальних листівок.

Не випадково жереб «бути терористом» випав на праворадикальну організацію. Згадуючи Росію, варто зауважити своєрідну роль у політичному житті націоналістичного об’єднання «Русское национальное единство», яке за своєю суттю дуже нагадує СНА. Про нього в Росії любили згадувати напередодні виборів: показували відео з підготовки бійців, зачитували радикальні вислови зі статей, партійної програми. Причому згадували навіть у 2007 році, коли РНЄ вже давно не існувало. У прокремлівських медіа напрочуд уміло розставляли наголоси: протиставляли небезпечних радикалів чинній владі. Тобто «або вони, або ми». І ця схема спрацьовувала.

До виборів лишається трохи більше року. Соціально-економічні проблеми ніхто не вирішить (хоч би які партійні злиття і поглинання відбувалися), виборець однозначно не відчує покращення життя. Перспектива у черговій перемозі примарна. Тому потрібна «маленька переможна війна» над неіснуючим ворогом. Добре, хоч нинішня влада вже навчилася імпортувати російські технології на українську землі. Щоправда, згадуючи слова класика, «Україна – не Росія», сумнівно, що вони у нас запрацюють. 



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено