Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
19 липня, 2011

Славетна аура спільноти Східно-Центральної Європи

В переповненому вщерть соборі Святого Стефана посіла місця тисяча почесних гостей. Виструнчились вояки почесної варти і алебардисти в червоних мундирах та капелюхах з плюмажами. Лунали Реквієм Гайдна і молитва до Богородиці

Безліч людей з оркестром співали «Кайзергімн» монархії в столиці республіки. Прелати в урочистій жалобі вели відправу. Чорно-золотий прапор з гербом династії вкривав труну з бургундським орденом Золотого Руна в процесії центром Відня повз палац предків небіжчика. Почувши стукіт у двері церкви і довжелезну низку монарших титулів, а потім перелік наукових звань, посад і відзнак, ченці-капуцини відповіли, що не знають його, а відчинили на слова, що прибув смертний грішник Отто. Тіло спочило в склепі в Австрії, а серце в Угорщині. Так Відень шанобливо провів в останню путь європейця parexcellence, не чужого також і Україні.

В добу Ренесансу цісар Карл V марив універсальним ладом, і сонце вперше не згасало ніколи над володіннями навколо світу. Його нащадок заслуговує на вдячну увагу. Після жахів минулого сторіччя суперечності дуалізмузабуто; а спогади про Дунайську монархію, вальси Штрауса й елегантну культуру пробуджують ностальгію в Австрії, Угорщині, Чехії й Моравії, колишньому королівстві Галичини і Лодомерії, герцогстві Буковині та решті Цислейтанії. У Львові-Лемберґу можна чути запрошення на шпацер у Кайзервальді замість прогулянки в парк Шевченка. Київ зазнав впливу віденської сецесії; і патріоти мрійно сподівалися на національне визволення з Галицького П’ємонту. Вабив ліберальний лад, де українці мали партії, школи, Церкву, літературу, музеї, пресу, клуби, кооперацію, спілки, банки, спортсменів-соколів і січі. Повчальна габсбурзька історія і нині популярна серед студентів. Автор цих рядків на зборах консерваторів в Оксфорді почув дотепну і дошкульну промову доктора Габсбурга з Баварії. Згодом ми брали участь в його плідних зустрічах Куденгоф-Калерґі у мальовничому Ґштааді поблизу Женеви.

Син Карла Габсбурга і Зіти Бурбон-Парми, хрещеник діда Франца Йозефа і бабусі-інфанти з Португалії, Франц Йозеф Отто Роберт Марія Антон Карл Макс Генрих Сікстус Ксавер Фелікс Ренатус Людвиґ Ґаетан Піус Іґнаціус згадував, як малюком був із мамою на ринку Коломиї, де батько служив і по дорозі підвозив бричкою селян, що чимчикували до Косова. Чемний і ґречний офіцер став останнім цісарем, при розпаді Австро-Угорщини зрікся, емігрував до Швейцарії й помер на Мадері. Республіка у Відні його детронізувала і конфіскувала майно, а згодом католицька церква ухвалила канонізувати, беручи до уваги миротворчі зусилля під час війни. Отто в Бельгії вивчав і викладав політику, самотужки набув академічний титул і не цурався спадку Цісарсько-Королівської Високості. Після Аншлюсу Гітлер прирік його до страти і ув’язнив кузенів у концтаборі. Отто втік у Париж, а відтак і Вашингтон. Він зрікся прав на трон Австрії, щоби повернутись 1966 року, та був і далі цісарем для монархістів. З плином часу йому було відновлено громадянство з правом обіймати будь-які посади. Доктор Габсбурґ-Лотаринґен з 1972 року очолив Пан’європейську унію. Чотири рази поспіль обраний депутат Європарламенту 1979–1999 років влаштував «Європейський пікнік» 1989 року, коли відкриття кордону Австрії з Угорщиною дало змогу багатьом утекти з Німецької Демократичної Республіки. Нащадок П’ястів і Ягеллонів був у Кракові, а в Києві знав, що тут у радянській в’язниці загинув родич Вільгельм, український генерал Василь Вишиваний. За виразом «доки інші воюють, щаслива (Felix) Австрія одружується», Отто в шлюбі з герцогинею фон Захсен-Майнінґен унд Гілдбургаузен мав 7 дітей і 23 онуки. Донька-графиня Вальбурґа Дуґлас очолила Пан’європу Швеції, а сина Карла ерцгерцог завчасно зробив головою Габсбурзько-Лотаринзького Дому.

Не пиха бундючних чваньків з нашвидкуруч вигаданими генеалогіями, а природнастатечність впадала в очі у спілкуванні з аристократом-інтелектуалом, відповідальним за покоління. Він і в похилому віці багатьма мовами жваво міркував про розмаїття спільних вартостей, християнство, централізацію, толерантність, згубну дискримінацію. Сучасник глобалізації втілив цілісний ідеал, що знає витоки, саме тому долає перешкоди і завади та простує від імперій до майбуття в інтеграції. На похороні небіжчика кардинал Шенбрун підсумував, що Отто Габсбурґ служив Богові, батьківщині та Європі задля кращого світу.



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено