Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
24 червня, 2011

Ловіть кайф: процес починається!

Ви чули? В Україні, виявляється, нарешті стартує повноцінний конституційний процес. Ба більше, це основний пріоритет у діяльності Віктора Януковича.
Матеріал друкованого видання
№ 25 (190)
від 23 червня, 2011

А ще глава держави переймається тим, щоб розвивалася багатопартійність, щоб виборча правова база наближалася до європейських стандартів, щоб відбувався плідний діалог вітчизняних законодавців та конституціоналістів із авторитетною Венеціанською комісією.

Не чули? А даремно. Бо ж у виступі на радіо, про який ідеться, поставлено своєрідний рекорд останнього 20-, якщо не 25-ліття. У середньому авторка окреслених вище тез уживала слово «президент» щохвилини, до того ж лише в позитивному сенсі. Таке було нормою за часів Сталіна, тільки замість сучасного гаранта тоді фігурував генеральний секретар ЦК ВКП(б), геніальний вождь і вчитель трудящих світу, найкращий друг фізкультурників etc. Але в наші дні... Крім Ганни Г. та Інни Б. досі, здається, нічиї виступи так не рясніли ані згадками про главу держави, ані відвертими натяками на те, що перед нами ледь не новий Вашинґтон із новим і праведним законом.

Так було досі. Тепер полку полум’яних речниць серед обслуги влади прибуло. У новій іпостасі, не знаній досі широкою публікою, постала Марина Ставнійчук, член Венеціанської комісії, керівник Головного управління з питань конституційно-правової модернізації Адміністрації президента України. Днями вона виступила в прямому ефірі «Радіо Свобода».

І саме тоді упевнено сказала: «В Україні розпочинається повноцінний конституційний процес».

Розумієте? Повноцінний! І справді, хто ж реалізує його, саме такий, як не влада, котра побудувала свою виконавчу вертикаль та законодавчі структури на відверто інших засадах і для котрої демонстративне порушення Конституції – звична і звичайна процедура?

Пам’ятаєте віхи славетного шляху? «Тушкована» парламентська більшість, створена всупереч Основному Закону й рішенню Конституційного Суду (він дозволив перебіжчикам брати участь на індивідуальних засадах у коаліції, проте не скасував свого попереднього рішення про формування останньої лише на базі фракцій, які сукупно перевищують половину депутатського корпусу). Уряд, утворений цією квазі-більшістю, члени якого по кілька місяців не складали нардепівських мандатів, а отже, поєднували у своїй особі виконавчу й законодавчу владу. «Судова реформа», наслідком якої стало антиконституційне позбавлення Верховного Суду статусу найвищого органу у відповідній ієрархії. Податковий кодекс, який знову-таки, попри Основний Закон, істотно урізав права громадян на трудову діяльність і володіння приватною власністю. Місцеві вибори в одні ворота, закон про котрі (як і всі без винятку документи такого рівня за останні півтора року) Верховна Рада затвердила з допомогою численних «піаністів», тобто провладних нардепів, які голосують за себе й за відсутніх у залі засідань хлопців. Ухвала Конституційного Суду, що зробив неоціненний внесок до скарбниці світової правової думки, скасувавши зміни 2004 року, які вже давно стали тілом чинного Основного Закону й на основі яких склад цього ж таки органу не раз змінювався.

Ясна річ, що саме за умов такої влади й розгорнеться в Україні «повноцінна конституційна реформа». А що? Не вперше! За Сталіна вона вже була, до того ж не менш масштабна, скільки демократичних положень увібрала в себе Конституція УРСР 1937 року! І, головне, як уміло їх утілювали в повсякденну правову практику! А Конституція 1978-го імені Брєжнєва – Щербицького?

Одне слово, взірці відомі, завдання виставлено. До роботи, панове-товариші!

Ось тільки незрозуміло: «Головне управління з питань конституційно-правової модернізації Адміністрації президента України» – це якою мовою? Бо якщо українською, то воно мусить опікуватися не реформою такого характеру в усій державі, а приведенням діяльності Адміністрації її очільника в сувору відповідність до чинних норм Основного Закону. Тобто ліквідацією цієї структури. Бо ж у Конституції вона відсутня. А тим органом, через який гарант має здійснювати свої функції, є Рада національної безпеки і оборони. Інші установи, за Конституцією анонімні, лише консультативно-дорадчі, але ж самочинна Адміністрація – то орган за визначенням управлінський.

Та, напевно, знаному фахівцеві з конституційного права Марині Ставнійчук зовсім не болить (ані як правникові, ані як громадянці), що вона бере активну участь в узурпації влади. Не більше й не менше. Чи, може, вся річ у тому, що вона робить це з якнайкращими намірами – для побудови демократії?

...Поглянув іще раз на фотографію, вміщену на сайті «Радіо Свобода», й аж отетерів: із якого це дива Марина С. раптом стала така схожа на Інну Б?..



Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено