4 травня, 2011

Спринт

Матеріал друкованого видання
№ 17 (182)
від 28 квітня, 2011

В українського відчаю бюрократично-паперові ніжки, він ходить і бігає на цих кволих корупційних, казуїстично-абсурдних кінцівочках. В українського відчаю короткозорість, через яку лінія горизонту розмита й туманна, і на ньому не розгледіти ніякої конкретики, а під ногами не розрізнити калюж і камінців. В українського відчаю втомлені ручки, які через спрацьованість не тягнуться до музичних інструментів і пензлів, а шукають вечірнього спочинку. Але чи далеко можна зайти на паперових ніжках з утомленими руцями? Такий відчай ніколи не наздожене зігнутого чоловіка, що, спираючись на костур, повільно простує канівським козацьким кладовищем під Чернечою горою. І це дарує величезну віру, надію і впевненість у всьому.



Теги