14 травня

Як програти Китаю

Дружба Далай-лами з Вацлавом Гавелом була втіленням оптимістичного ідеалізму, що панував після падіння комунізму. Якщо залізна завіса впала й країни Балтії повернулися на світову мапу, звідки зникли на 50 років, то й Тибет мав би визволитися, щойно комуністичний режим у Пекіні зазнає краху.
Матеріал друкованого видання
№ 19 (547)
від 10 травня

Та ось минула чверть століття, а цього так і не сталося. У Центральній Європі від оптимізму 1989 року не лишилося й сліду, а режим материкового Китаю за цей час лише утвердив владу. Зокрема, через тиск китайців західні лідери не мають змоги взаємодіяти з тибетськими. Раніше Далай-лама був почесним гостем, а тепер не може домовитися про жоден офіційний візит у країни, які нібито виступають за свободу й демократію. Президент Франції Емманюель Макрон каже, що не зустрінеться з тибетським духовним лідером без згоди китайської влади. Прем’єр-міністри Австралії та Нової Зеландії взагалі не планують робити це. Навіть в Індії, де розташувався тибетський уряд у вигнанні, міністр закордонних справ застеріг уповноважених осіб, що зустрічатися з представниками Тибету не варто, щоб не поставити хрест на нещодавньому зближенні індійців із гігантським північним сусідом. У Німеччині китайські футболісти відмовилися грати на знак протесту, коли купка вболівальників наважилася підняти тибетський прапор під час малозначущого матчу в Майнці.

Те, що ми вразливі до кремлівського коктейлю з грошей, пропаганди, кібератак і залякувань, відіграє важливу роль. Річ у тім, що невдовзі Китай їх теж використовуватиме, причому набагато масштабніше


Тому минулого тижня на саміті центру Stratcom у Празі приємно було побачити плакати із зображенням Далай-лами та покійного чеського президента. Саміт організував «мозковий центр» European Values у співпраці з партнерами з Німеччини, Швеції та Брюсселя. Місце проведення заходу також є осередком тибетської групи підтримки. Проте плакати нагадали нам, що одного дня загроза Китаю може затьмарити загрозу Росії. Комуністичний режим у Пекіні з іншого кінця світу вже впливає на дипломатію Європи та Північної Америки. Заборонені зв’язки не тільки з Тибетом. Під дедалі більшу загрозу потрапляє й взаємодія з Тайванем. Узяти хоча б нещодавню витівку: китайська влада змушує міжнародні авіалінії не називати державою демократичну Республіку Китай, бо це, мовляв, провінція материкового Китаю. Добре, що принаймні на це неподобство Адміністрація президента США відреагувала протестом.

 

Читайте також: Пробоїни в стратегії оборони

 

Китайцям, так само як і росіянам, вдається залякувати нас лише тому, що ми це дозволяємо. Кожен західний політик, який зустрічався з Далай-ламою, хоча б трохи сприяв подальшим зустрічам інших лідерів. Натомість кожен, хто нині ухиляється від такої зустрічі, ще більше ускладнює ситуацію для Тибету. Коли Піднебесній вдалося покарати Естонію, Норвегію та Словаччину (усі вони протягом останніх кількох років порушували самопроголошені «червоні лінії» комуністичного режиму), інші країни сприйняли цей сигнал.

 

Наразі РФ становить серйознішу загрозу, але росіяни можуть дечого повчитися в китайців. Якою була б наша реакція, якби Росія почала викрадати антикремлівських активістів подібно до того, як це робить Китай зі своїми опонентами в Гонконгу й деінде? А що як режим у Москві використає російську діаспору як політичну зброю, як це роблять можновладці Пекіна?

 

Читайте також: З реальності на екрани, і навпаки

 

Росія — бідна країна, тому в нашому конфлікті з Москвою йдеться радше про силу волі й координацію, аніж про засоби боротьби. Однак те, що ми вразливі до кремлівського коктейлю з грошей, пропаганди, кібератак і залякувань, відіграє важливу роль. Не лише тому, що режим Владіміра Путіна вдається до цих засобів, щоб нас послабити. Річ у тім, що невдовзі Китай їх теж використовуватиме, причому набагато масштабніше. Треба зупинити Росію зараз, інакше Китай переможе потім.

 

Росії є чого повчитися в Китаю і навпаки. Втішає те, що вони ще не засвоїли тих уроків. Але що справді має нас турбувати, то це те, що колись вони таки це зроблять.

 

----------------------

Колишній керівник Агентства національної безпеки США Кіт Александер, який очолював організацію з 2003 по 2014 рік, заснував стартап із кібербезпеки IronNet Cybersecurity Inc. Повідомляється, що компанія нещодавно отримала додаткове фінансування в розмірі $78 млн. Ці кошти планують спрямувати на подальший розвиток системи оповіщення про кіберзагрози «Залізний купол» (Iron Dome). Вона дає змогу обмінюватися інформацією про втручання в автоматичному режимі, що значно пришвидшує реакцію на події. Як зазначив Александер, від початку діяльності компанії, у якій працюють здебільшого колишні співробітники спецслужб, до системи приєдналися п’ять американських енергопостачальників, які загалом обслуговують близько 25 штатів. Завдяки додатковому фінансуванню планується підключити також низку медичних закладів та банківських установ. Такий розвиток систем кібербезпеки відбувається на тлі численних попереджень американської влади про ймовірність потужних кібератак на об’єкти критичної інфраструктури, зокрема на енергетичний сектор, з боку Росії, Північної Кореї та Ірану.